Ця історія шокувала всю Україну. У селі Серебрія Могилів-Подільської громади від голоду помер десятирічний хлопчик з інвалідністю. Експерти-криміналісти констатували, що протягом останніх щонайменше двох місяців дитина не їла, а лише пила воду. Тобто мати буквально заморила сина голодом. Але як таке могло статися у XXI столітті? І де, зрештою, були соціальні служби, місцева влада, медики?
“Про смерть хлопчика стало відомо 16 грудня. На місце події виїхали правоохоронці, — розповідає речниця обласної поліції Заріна Маєвська. — Навіть бувалі слідчі не могли стримати сліз від побаченого. У брудній занедбаній кімнаті на ліжку лежав худющий мертвий 10-літній хлопчик — лиш шкіра та кістки. Важив, як однорічна дитина, — всього десять кілограмів. За висновками судово-медичних експертів, щонайменше два останні місяці дитина не їла, а жила лише на воді. Причиною смерті стало виснаження організму”.
Володя, а саме так звали хлопчика, з дитинства мав важкі вроджені вади. Він був особою з інвалідністю групи “А”. Це винятково високий ступінь втрати здоров’я, коли дитина повністю не здатна себе обслуговувати і потребує постійного стороннього догляду та лікування. У хлопчика були проблеми з травним трактом. Тому він постійно потребував лікування і спеціального харчування.
Мати малюка, 39-річна Світлана, також має інвалідність з дитинства ІІІ групи. Батько трагічно загинув два роки тому. У родині було двоє дітей. Старшому нині 19.
“Вихованням дітей займалися батьки Світлани, дочку майже не залучали до цього, — зауважує староста села Наталя Тодорчук. — Особливо опікувалися хворим онуком. Володю часто возили на лікування та реабілітацію в різні медичні заклади і санаторії. Двічі оперували за кошт місцевого бюджету. Зокрема, медикам вдалося частково відновити функції стравоходу”.
Після смерті дідуся й бабусі усі клопоти щодо догляду хворого Володі лягли на плечі матері. Але жінка не була готова до такого випробування, позаяк батьки не сформували в неї материнської відповідальності за виховання дітей. Працівники старостату допомогли Світлані оформити документи на пенсію через інвалідність для неї й сина, допомогу як малозабезпеченій сім’ї та інші соціальні виплати.
Мати не зловживала спиртним і не була наркоманкою. Але не могла самостійно господарювати, утримувати чистоту і порядок у будинку. Не вміла належно дбати про харчування важкохворого сина. У травні цього року стан Володі став значно погіршуватися. Хлопчик марнів і згасав, як то кажуть, на очах. Перестав відвідувати школу і навіть надвір не виходив. Та мати чомусь по допомогу до лікарів не зверталася.
Односельці кажуть, що бачили, як Світлана постійно купувала продукти в магазині і несла додому. Та, видно, не готувала їх, як належиться. Адже щоб їжа повноцінно перетравлювалася у шлунку важкохворого хлопчика, треба було не просто готувати її за специфічними рецептами, а ще й спеціально перетирати.
“Після того як Володя перестав відвідувати школу, сім’ю поставили на облік як неблагополучну, — мовить далі староста села. — Представники соціальних служб та правоохоронних органів регулярно проводили перевірки умов проживання дитини з інвалідністю та способу життя матері. Медики неодноразово виїжджали до дитини, брали аналізи, надавали рекомендації щодо догляду і харчування, а також привозили спеціальні суміші для годування”.
Із серпня по грудень представники соціальної та медичної служб начебто не один раз відвідували сім’ю. Фіксували жахливі умови проживання і погіршення стану здоров’я хлопчика, але нічого більше не робили. За словами директорки Центру соціального захисту Могилів-Подільської територіальної громади Марини Амельченко, соцпрацівники нібито інформували службу у справах дітей про ситуацію, що склалася в родині. Однак малюка в матері не вилучили і не відправили на спеціальне лікування. За день до смерті хлопчика мати отримала в центрі соціального захисту візок, позаяк збиралася везти сина на реабілітацію. Запевняла, що з Володею все гаразд…
Свого часу хлопчиком опікувався сімейний лікар, який постійно стежив за станом його здоров’я. Але після того, як медика мобілізували, ситуація вийшла з-під контролю. Ці обов’язки тепер виконує нова лікарка. Вона бачила стан дитини, рекомендувала матері завезти сина в лікарню, але на госпіталізації особливо не наполягала.
Володя помер у страшних муках. Але цієї смерті, ймовірно, могло б не бути, якби не елементарна людська байдужість. Бо про критичну ситуацію в родині знали медики, чиновники територіальної громади, вчителі, староста, зрештою, сусіди. Але ніхто не вдарив на сполох.
“За фактом смерті малолітньої дитини правоохоронці відкрили кримінальне провадження, — каже головна спеціалістка з питань інформаційної політики Вінницької обласної прокуратури Леся Гніденко. — Слідство вважає, що смерть хлопчика спричинена неналежним виконанням матір’ю обов’язків з догляду дитини, а також браком своєчасних заходів реагування відповідних служб. Наразі 39-річній матері, яку вже притягали до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання дітей, повідомили про підозру. Жінка осудна. На період досудового розслідування її відправили під варту в СІЗО з альтернативою внесення 180 тисяч гривень застави. Матері загрожує до восьми років ув’язнення.
Підозру оголосили і закріпленій за сім’єю 44-літній працівниці соціальної служби за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дитини. Їй загрожує від трьох до п’яти років обмеження або позбавлення волі. А бездіяльність 36-річної сімейної лікарки кваліфіковано як неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником. Такий злочин карається ув’язненням від трьох до шести років. Обом можуть заборонити до трьох років обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Наразі вирішується питання про їх усунення від виконання обов’язків”. Правоохоронці призначили низку експертиз і встановлюють інших посадових осіб, які знали про стан дитини з інвалідністю, але не вжили відповідних заходів, щоб запобігти трагедії.
