Зазвичай у березні перепади температури бувають по кілька разів на тиждень. Через це погіршується стан у багатьох людей. У Міжнародній класифікації хвороб такої недуги, як метеозалежність, немає. Водночас, за даними ВООЗ, близько третини всіх людей на планеті запевняють, що погодні умови мають безпосередній вплив на їхнє здоров’я. То метеозалежність — це вигадана чи реальна проблема? І чи може наше самопочуття залежати від погоди за вікном?
— Ще наші бабусі й дідусі казали: якщо болить голова чи крутить ноги, погода буде погана. Такі висновки люди робили суто на основі власних спостережень, а не наукових досліджень, — каже Петро Бідзіля, лікар-терапевт, доцент кафедри внутрішніх хвороб Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. — В основі формування метеочутливості — звичайні закони фізики. Організм реагує на коливання магнітних полів Землі, зміни атмосферного тиску, температурного режиму й вологості. Але йдеться про доволі суб’єктивну симптоматику, що залежить як від наявних хронічних хвороб, так і від психотипу людини. Іншими словами, цей стан неможливо уніфікувати, бо немає чітких його критеріїв. Тому досі такий термін, як “метеозалежність”, не внесено до жодної класифікації хвороб.
— На що найчастіше скаржаться пацієнти зі зміною погоди?
— Від метеочутливості потерпають зазвичай люди з хронічними хворобами, передусім серцево-судинними, — додає Тарас Чабан, кардіолог, сімейний лікар, професор кафедри внутрішньої медицини ННЦ “Інститут біології та медицини”. — До прикладу, вони відчувають біль голови чи запаморочення, що свідчить про підвищення або зниження артеріального тиску. Але коли лікар береться шукати причину, то виявляється, що хворі нерегулярно приймають призначені ліки, послуговуючись принципом: доки не болить — не страшно.
● П. Бідзіля:
— Так, метеозалежність призводить до погіршення симптоматики хронічних хвороб. Зокрема, під час або напередодні зміни погоди загострюється перебіг гіпертонічної та гіпотонічної хвороб. Пацієнти, так би мовити, з чималим стажем знають, коли їм погіршає, а коли полегшає. Наприклад, хтось добре переносить спеку, а перед дощем ходить “наче мішком прибитий”. Тоді як іншим стає легше, коли надворі дощ.
Люди, які зазнали травми (переломи, вивихи, розтягнення), найважче реагують на зміни погоди протягом першого року. І хоч надалі метеочутливість знижується, у разі раптових змін синоптичної ситуації давні травми нагадують про себе болем чи відчуттям, що кістки ниють. Кілька років тому я травмував гомілкостопний суглоб з розривом зв’язок і відтоді відчуваю, коли зміниться погода. Одним із пояснень такої реакції є та обставина, що сполучна тканина по-різному накопичує рідину, рубцеві тканини стають чутливими до змін атмосферного тиску.
Опосередковано до метеочутливих людей належать алергіки й хворі з бронхіальною астмою. Їхній стан поліпшується в дощову погоду, бо, коли сухо і спекотно, у повітря знову піднімаються алергени.
У деяких пацієнтів стаються напади стенокардії напруги, коли порив вітру б’є в обличчя чи грудну клітку. Тоді рефлексорно відбувається спазм судин, що й провокує больовий синдром. За таким самим сценарієм може погіршуватися самопочуття людей, які потерпають від мігрені.
— А в якому віці розвивається метеозалежність?
● Т. Чабан:
— Переважно у старшому, коли судини вже менш еластичні й швидше реагують на зміни погоди. Але зі скаргами на метеочутливість звертаються й молоді люди (25 — 30 років). Чому? Бо мало рухаються (переважно працюють за комп’ютером), неправильно харчуються. Як наслідок — з’являється надлишкова вага, суглоби потерпають від перевантаження й зношуються, розвивається остеоартроз, остеохондроз.
Ще одна проблема — молодь масово курить електронні сигарети, вважаючи, що вони нешкідливі. Але це самообман. Адже судини й тоді зазнають небезпечного впливу, втрачають еластичність.
— То якими є профілактичні заходи? Чи можна позбутися метеозалежності?
● Т. Чабан:
— Треба бодай раз на рік проходити обстеження, щоб вчасно виявити розвиток хвороби. Пацієнтам із діагностованими серцево-судинними хворобами слід регулярно (особливо зі зміною погодних умов) контролювати показники артеріального тиску й утримувати їх у нормі — завдяки лікуванню. Пацієнти, які дотримують таких правил, згодом зазначають: “Лікарю, я більше не відчуваю змін тиску зі зміною погоди”.
Дуже важливі правильне харчування, відмова від шкідливих звичок, активний руховий режим. По змозі варто не їздити ліфтом, а ходити сходами, менше користуватись громадським транспортом, приміром, вийти на кілька зупинок раніше. Щодня треба проходити чотири-п’ять кілометрів.
Але з власного досвіду можу запевнити — до таких рекомендацій прислуховується не більше як 5% пацієнтів. Тоді як понад 70% реагують доволі агресивно, мовляв, не читайте нотацій, а випишіть таблетки. Більшість українців переконані, що за їхнє здоров’я відповідають лікарі, а самі, на жаль, воліють нічого не робити, щоб його не втратити.
