П’ять років українці мали на те, щоби звикнути до оновлених норм написання деяких слів. Їх 2019 року розробила Українська національна комісія з питань правопису. Кабмін затвердив зміни, але встановив п’ятирічний перехідний період. Цей період сплив наприкінці травня. Тож тепер кожен із нас повинен дотримувати нових правил. Яких саме?
— Передусім зазначу, що нових правил не так багато — близько тридцяти, — розповідає професорка кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко. — Деякі з них є директивними (коли немає права вибору), а деякі — варіативними (коли можна і так, і так).
Тепер числівник “пів” зі значенням “половина” з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи. Але якщо “пів” з наступним іменником у називному відмінку становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півзахисник, півмісяць, півострів, півколо.
Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом екстра-, максі-, міді-, міні-, топ-, флеш-, віце-, екс-, арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, поп-, прес- та іншими: мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр, артгалерея, бодибалет, бодіарт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, топменеджер. Зауважу, що “топ” не поєднується з числівниками. Неправильно говорити: “Топ 10 українських пісень”. Має бути: “Десятка найкращих українських пісень”.
Латинський корінь -ject- передаємо з “є”: проєкт, проєкція, проєктор — так само, як ін’єкція, траєкторія, об’єкт. Слово священник пишемо з подвоєнням — як письменник.
— До м’якої групи іменників належать імена Ігор, Лазар. Їх відмінюємо так: Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович. У цій групі тепер також слово хабар, у родовому відмінку — хабаря, а не хабара, — додає директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко. — Назви соціальних мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу. Їх пишемо з малої букви. Та якщо поряд з назвою є родове слово, то ставимо лапки і пишемо назву з великої: соцмережа “Фейсбук”, онлайн-енциклопедія “Вікіпедія”, пошукова система “Гугл”.
Назви населених пунктів на кшталт Сватове, Синельникове відмінюємо так само, як Рівне, — Сватового, Синельникового, Рівного. А Косово і Мукачево, як Дубно, — Косова, Мукачева, Дубна.
— Які зміни маємо у написанні слів іншомовного походження чи іноземних власних назв?
● П. Гриценко:
— Без літери “й” пишемо слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє та інші. Звук [h] передаємо буквою “г”: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі. Але у деяких європейських словах залишається “х”: хобі, хокей, хол, холдинг. Те саме стосується слів східного походження: брахман, джихад, моджахед, харакірі.
Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою “к” без подвоєння: Дікенс, Текерей, Букінгем. Німецьке ei передаємо як “ай” (“яй”): Віттгенштайн, Фляйшер; eu — як “ой”: фройляйн, Нойбауер.
● Л. Масенко:
— Два варіанти правильні у запозичених власних назвах на G — Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер. Але: пошукова система “Гугл”, а не “Ґуґл”.
Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами “т” і “ф:” етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни. У словах, що походять із давньогрецької та латинської мов, буквосполучення au можна передавати як “ав” і “ау”: авдиторія та аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат.
— Які ще паралельні варіанти дозволені?
● Л. Масенко:
— У родовому відмінку іменників 3-ї відміни можна писати закінчення -и та -і: крови і крові, любови й любові, осени й осені, соли й солі, Руси й Русі, гідности та гідності, радости і радості. Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму та Амстердама, Лондону та Лондона, Парижу та Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля. Це не стосується назв міст із суфіксами -ськ, -цьк, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-) — тут має бути закінчення -а чи -я.
На початку деяких слів можна писати “и”: ирій, ирод, икати, ич. Але індик, не индик! У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг.
— Чи можна вважати, що новий правопис досконалий?
● Л. Масенко:
— На жаль, ні. Під час розробки цієї редакції було багато суперечок. Як наслідок, комісія затвердила чимало компромісних правил. Як на мене, варіативних норм тепер забагато. У деяких випадках треба було визначатися чітко. Наприклад, у родовому відмінку іменників 3-ї відміни мало б бути закінчення “и”: соли, радости, чести.
● П. Гриценко:
— Я узагалі прихильник чітко встановлених правил. На те він і правопис. Не повинно бути так: хочемо — пишемо “катедра”, не хочемо — пишемо “кафедра”. На адресу нашого інституту вже надходить чимало скарг. До слова, наші фахівці не брали участі у розробці нових правил. Тож правопис ще може зазнати змін у майбутньому.
