Незвичне, як для наших широт, явище — Північне сяйво — минулого тижня спостерігали українці й жителі багатьох країн Східної та Західної Європи. Майже водночас на півночі Індії, на північному заході Китаю, у Північній Америці, в Австралії, Чилі, Аргентині, Південній Африці вечірне небо теж грало червоними, малиновими, фіолетово-зеленими кольорами. Це був результат однієї з найсильніших за десятки років геомагнітних бур, яка спалахнула в ніч з 10 на 11 травня. Що ж стало причиною такого шторму на Сонці?
— Це була перша з жовтня 2003 року магнітна буря рівня G5 (екстремального). Причиною стала низка сонячних спалахів і корональних викидів маси на Сонці. Це типовий процес виділення енергії для зірки, яка тепер перебуває на піку 11-річного циклу активності. Попередній завершився на мінімумі в грудні 2019 року, — каже Михайло Рябов, кандидат фiзико-математичних наук, астрофізик. — Під час коронального викиду відбувається викид енергії, потужність якої у 100 тисяч разів більша за потужність світового ядерного арсеналу. На щастя, ця енергія не сфокусована в одному місці, а розсіюється у космосі. Коли частинки сонячної плазми сягають Землі, вони деформують її магнiтне поле.
— Чи правда, що це може спричинити й збої в роботі радіо-, електроприладів, природні катаклізми на Землі?
— Так. До магнітних штормів вразливі й зв’язок, й електромережі. Наприклад, у 1989 році в Канаді під час потужної бурі через завелику напругу автоматично “вибило” майже всі трансформатори. Через це третина країни декілька годин сиділа без світла. А у 2003 році екстремальні геомагнітні бурі призвели до сильних перебоїв з електрикою у Швеції. Значно раніше, у 1859-му, був зафіксований найпотужніший за всю історію спостережень геомагнітний шторм, який назвали “Подією Керрінгтона”. Упродовж 5 днів на Сонці спостерігалися численні плями та спалахи. Північні сяйва тоді, як і цьогоріч, бачили в усьому світі. Той шторм призвів до відмови телеграфних систем по всій Європі та в Північній Америці.
Останнім часом від сонячної активності постраждало чимало супутників на орбіті Землі — вони особливо вразливі. А від них залежить робота навігаційних систем на Землі і, як відомо, робота військових.
Існує гіпотеза, що геомагнітні збурення можуть провокувати навіть пробудження вулканічної активності на Землі. Механізм цього явища ще не вивчений, але прикладів, коли магнітний шторм і землетрус збігалися у часі, існує чимало.
Але цьогоріч до серйозних негативних наслідків магнітна буря, на щастя, не призвела. Річ у тім, що траєкторія сонячних спалахів така, що більшість частинок з корональних викидів не сягає Землі, розсіюється у космосі. Лише ті частинки, що сягнули планети, починають взаємодіяти з її іоносферою та магнітним полем, тоді й починається магнітна буря і з’являється, як ось недавно, Полярне сяйво.
— Чи можна й надалі очікувати на такі екстремальні явища?
— Це не виключено, адже найбільше плям та найпотужніші викиди утворюються на піку активності Сонця у середині циклу. Ми власне наближаємося до його середини. Нині вчені можуть точно спрогнозувати сонячну бурю уже за шість годин до її початку. Це допомагає вжити ефективних заходів для захисту обладнання — наприклад, авіаційного. Маршрут деяких авіарейсів проходить через Північний полюс. І, знаючи про спалахи на Сонці, диспетчери зазвичай змінюють траєкторію польоту лайнерів так, щоб вони не летіли через полюс та не зазнали можливих перебоїв у радіозв’язку.
— А від чого залежить колір Полярного сяйва? На фотографіях і відео з України воно було переважно малиновим?
— Колір залежить від висоти, якої сягають сонячні частинки. За більшої щільності газів, тобто в нижчих шарах атмосфери, Полярне сяйво (“Аврора”) буває зеленим, а у верхніх шарах домінують червоні відтінки, — каже Володимир Кажанов, астрофізик Харківського планетарію. — Такі сяйва під час надпотужних сонячних бур спостерігаються одночасно на всіх довготах, але з різною інтенсивністю. До речі, тривалість “Аврори” — від декількох хвилин до декількох діб. Тож багатьом українцям цьогоріч справді пощастило побачити цю екзотичну красу.
