Середня вартість одного гектара становила 46 678 гривень, або близько 1163 долари.
Найвища вартість землі — 122,6 тисячі гривень за гектар — в Івано-Франківській області. А також — у Тернопільській (101,8 тисячі грн/га) та Львівській (101,6 тисячі грн/га). Чому?
— В Івано-Франківській та загалом у західних областях України сільськогосподарські землі не найродючіші, якщо порівнювати їх з грунтами центральних чи південних регіонів, — розповідає Андрій Мартин, доктор економічних наук, завідувач кафедри землевпорядного проєктування НУБіП України. — Висока середня вартість гектара там зумовлена ринковим попитом. А він часто взагалі не пов’язаний із сільським господарством.
Річ у тім, що багато земельних ділянок у згаданих регіонах продають з перспективою подальшої зміни цільового призначення і забудови (під житлові комплекси, комерційні об’єкти чи громадську інфраструктуру). Хоч у момент купівлі-продажу ця земля формально є сільськогосподарською. Такі транзакції значно підвищують середню вартість землі. Фактор активної релокації бізнесу та населення до західних регіонів також стимулює тамтешній земельний ринок.
Найдешевша земля сьогодні — переважно у прифронтових і прилеглих до лінії бойових дій районах. Тут через воєнні ризики угод укладають менше. А якщо й укладають, то часто за мінімально дозволеними цінами, які до 2030 року прирівняно до нормативної грошової оцінки. Зрозуміло, що інвестиційна привабливість таких територій нині залишається низькою.
— Чи земля й надалі дорожчатиме? Які ваші прогнози?
— Ймовірно, що так. Якщо до повномасштабного вторгнення середня ціна одного гектара сягала близько 35 — 40 тисяч гривень, то сьогодні вже можемо говорити про 50 — 55 тисяч гривень. Щомісячна кількість угод із сільськогосподарськими землями в регіонах, які далеко від бойових дій, вже майже відновилася до довоєнного рівня. Інвестори розуміють, що земля є одним з найнадійніших активів.
У Європі гектар нині коштує в рази дорожче (наприклад, у Польщі — 10 — 20 тисяч євро. — Авт.). Адже там фермери мають значні прямі виплати, страхові механізми, доступні кредити і менші ризики, пов’язані з війною чи макроекономічними кризами. Однак цей розрив не завжди був таким великим. Коли країни Східної Європи вступали до ЄС, ціни на їхню сільськогосподарську землю були цілком зіставними з нашими теперішніми показниками. Після інтеграції до спільного європейського ринку тамтешні господарства змогли вийти на вищий рівень ефективності, а їхні земельні активи стали дорожчати. Тож у повоєнний період та після набуття членства в ЄС ми, ймовірно, побачимо ще вищі ціни на наші сільськогосподарські землі.
