Місцеві кажуть, що через такий наплив у селах майже не залишилось вільних і придатних для проживання хат.
“Жадове й Довжик є одними з найвіддаленіших від кордону з Росією сіл Семенівської громади, — розповідаєс староста Жадівського старостинського округу Сергій Помозок. — Навесні 2024 року до нас стали активно прибувати жителі прикордонних сіл області — Тимоновичів, Карповичів, Леонівки, Залізного Моста, Іванівки, Луб’яного, Заріччя. Все тому, що їх весь час обстрілювали, вороги пошкодили школи, садочки, будинки. Вже тоді ми нарахували близько півтори сотні переселенців, які знайшли в нас прихисток. Дехто з людей, тікаючи з тих сіл, зупинявся у Семенівці, містечку на півночі, від якого до кордону з РФ всього 10 кілометрів. Сподівалися, що хоча б там зможуть перечекати важкі часи. Але не так сталося, як гадалося. Активно покидати Семенівку та переїжджати до нашого округу люди почали після того, як окупанти наприкінці минулого та на початку 2025 року стали скидати на Семенівку КАБи. Крім того, зараз туди постійно гатять з артилерії, мінометів, запускають дрони з вибухівкою. Перебувати в таких умовах нестерпно. Тільки уявіть собі, що за звуком вони вже навчились розрізняти, що саме на них летить”.
Зі слів старости, у їхньому окрузі нині зареєстровано 302 внутрішньо переміщені особи. Лише за останні два тижні сюди переїхала сотня людей.
● У Жадівському старостинському окрузі нині зареєстровано 302 внутрішньо переміщені особи. Фото з архіву Сергія Помозка
“У селі Довжик колись мешкало 56 осіб, більшість — пенсіонери, а тепер — 66. Тут довкола ліси, нема магазину, амбулаторії. Хати лишились старенькі, в яких років двадцять ніхто не проживав, — пояснює Сергій Помозок. — Власники дозволили там пожити переселенцям задармо, сплачуючи лише за комунальні послуги. Тому люди трохи дали лад хатам і поселились, бо це краще, ніж перебувати під безперервними обстрілами. Наприклад, нещодавно у Довжик переїхав чоловік із Семенівки. Дружину та дітей він вивіз у Чернігів, а сам із собакою та котом оселився в нас, бо має їздити додому доглядати господарство. То йому дали хатину, він палить там грубою, провів інтернет.
У Жадовому тепер мешкає близько 800 осіб. Завдяки переселенцям маємо приріст населення майже на третину. Так само хтось живе на безоплатній основі, домовившись із власниками, а є й такі, що і викупили хати. Крім того, у селі є модульне містечко, воно повністю заселене. Будиночки виготовив і подарував благодійний фонд. У кожному — дві кімнати, санвузол, кухня-котельня. Проведено каналізацію, встановлено плити для приготування їжі. Є світло, вода, твердопаливний котел”.
Директорка сільгосппідприємства у Довжику Світлана Сковородько додає — для тих, хто хоче заробити, у громаді робота знайдеться. “У старостинському окрузі працюють чотири господарства, — каже пані Світлана. — У Жадовому, яке від Довжика за сім кілометрів, є школа, садочок, магазини, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт. Доїхати туди можна машиною, велосипедом чи шкільним автобусом”.
