Останні чотири роки стали для багатьох українців не тільки випробовуванням на фізичну і психологічну стійкість, а й тестом на міцність сімейних стосунків. І його результат подекуди сумний як для молодих пар, та і для тих, хто прожив у шлюбі десятиліття. Торік, якщо порівнювати з останнім передвоєнним роком, кількість розлучень зросла на 17,5% і сягнула 142 тисяч. Можливо, це сталося тому, що війна — часто вимушена розлука, а отже і перевірка на вірність.
“Мені потрібен здоровий чоловік, а не інвалід”
Володимир з Галиною зустрічалися майже чотири роки і побралися за якихось кілька тижнів до початку повномасштабної війни. Медовий місяць був недовгий. У березні 2022-го Володимира мобілізували. Три роки поспіль чоловік майже постійно перебував на передовій. Усю свою зарплату пересилав дружині. Лише зрідка приїжджав у відпустку. Галина ніде не працювала. На чоловікові гроші купили добротний будинок, престижну машину. Проводжаючи з чергової відпустки Володю на фронт, молода жінка обливалася гіркими сльозами. Клялася в безмежному коханні й вірності.
У бою 27-річний Володимир підірвався на міні і втратив ногу. Довго лікувався в госпіталі та проходив реабілітацію. Майже всі гроші тоді витратив на відновлення свого здоров’я, придбання протеза й інші потреби.
Чоловіка звільнили зі служби через інвалідність. Їхав додому і уявляв, як Галина зрадіє його поверненню. Та щойно переступив поріг будинку, зустрівся з її холодним, колючим поглядом. Навіть не обійняла... “Мені потрібен здоровий чоловік, а не інвалід, — ці слова дружини різонули, як ніж. — Я подаю на розлучення. Хату поділимо навпіл. Машину перепишеш на мене”.
Володимир відмовився добровільно ділитися майном, що придбане за його гроші. Галина ж зажадала ще й половину з мільйона гривень — виплати за інвалідність внаслідок поранення.
А ось інша історія. Петро та Надія із подільського села жили не в розкошах. Офіційної роботи не мали. Обробляли понад три гектари паїв, тримали свиней, корів, бичків та свійську птицю. Майже всі гроші від продажу молока, м’яса, яєць та вирощеного на землі зерна витрачали на взуття, одяг і навчання двох дітей. Коли почалася велика війна, діти вже були дорослими і покинули батьківський дім. У 2023 році 48-літнього Петра мобілізували, а згодом направили на передову. Щомісяця на картку Надії він перекидав 100 тисяч гривень. Сподівався, що жінка їх буде складати, аби купити трактора та зробити ремонт у хаті. Вона ж завела собі коханця з райцентру. Щоб у селі не було передсудів, їздила до нього у таксі та розважалася в ресторанах, тринькала гроші направо й наліво. Петро про це дізнався, коли прийшов у відпустку, і подав на розлучення. Судовий процес триває понад рік. На судових засіданнях Надія ледь не на колінах благала у Петра вибачення за свою поведінку. Клялася, що кохає його, і просила часу на примирення, знаходила всілякі причини, аби відкласти розгляд справи, час від часу міняла адвокатів.
Петро не вірив у щирість слів дружини. І недарма. Коли повернувся на передову, то отримав від неї повідомлення у месенджері: “Не дам розлучення, бо як загинеш, то хочу отримати гроші”. Але жінка не знає, що Петро написав особисте розпорядження на випадок загибелі, згідно з яким 15 мільйонів гривень виплатять лише дітям. Імені дружини в тому документі не зазначено.
Ще одна ситуація. Після перенесеного інсульту батькові 42-річного Івана, який уже другий рік перебуває на фронті, дали І групу інвалідності. Інших братів та сестер він не має. Хворого доглядає дружина Ганна. Вона порадила Іванові звільнитися зі служби, бо на те є законна підстава. Хоч чоловік подав усі належні документи, командування рапорту не прийняло. Дружина найняла адвоката і з його допомогою підготували новий рапорт. Але Іван у телефонній розмові бідкався Ганні, що його так і не звільняють. Тоді вона подала скаргу до військової частини. І прийшла відповідь: бійця вже два місяці як звільнили. Згодом Ганна дізналася, що її благовірний відразу після звільнення зі служби поїхав до коханки, яку завів майже рік тому, і вона вже завагітніла від нього. Цього Ганна терпіти не стала і подала на розлучення. Про своє рішення зовсім не шкодує. Шкодує лише за тим, що допомогла чоловікові-гультяю звільнитися зі служби.
І насамкінець — позитивний сюжет. Після поранення 22-річний Ярослав пройшов ВЛК, яка визнала його непридатним для служби. Але через бюрократичну тяганину процес звільнення затягнувся на довгі місяці. Боєць втомився чекати “погоджень” і просто втік з військової частини. Проти нього відкрили кримінальне провадження. У справу втрутилася наречена. Найняла адвокатів, і з їхньою допомогою було отримано письмову згоду з частини на повернення бійця. Кримінальне провадження проти нього припинили, нарахували всі виплати і зі служби звільнили. Ярослав одружився і з молодою дружиною виїхав за кордон. Без підтримки коханої хлопець не впорався б зі своїми проблемами.
“Якщо сумніваєтеся — не робіть різких рухів”
— Війна перевертає звичне життя: хтось іде на фронт, хтось — в евакуацію, хтось лишається вдома, — каже психологиня Інна Луканець. — Відстань і час призводять до емоційної відчуженості, яка часто стає критичною для подружжя. Якщо до тимчасової розлуки певні проблеми були здебільшого приховані, то війна стає їх каталізатором. Назовні виходять колишні образи, страхи. Також стає очевидним, хто дійсно підтримує, хто вміє говорити й чути, а де були недомовки, насильство, на яке заплющували очі. А ще війна змінює людей. Одні стають дорослішими, твердішими, свідомішими. Інші, навпаки, “завмирають”. Іноді партнери повертаються з війни вже іншими людьми, з переоціненими ідеалами і принципами. Це нерідко призводить до конфліктів між подружжям, які закінчуються розлученням.
— Якщо проаналізувати статистику розлучень за останні п’ять років, то найменшу їх кількість зафіксовано в 2022-му, — коментує адвокатка Олеся Гродовська. — З перших днів війни багато чоловіків пішли добровольцями на фронт. На цьому піднесенні було укладено багато шлюбів. А кількість розлучень скоротилася майже на 30 тисяч проти останнього передвоєнного року і становила 91 тисячу. Проте такий період тривав недовго. Тікаючи від війни, багато жінок повиїжджали за кордон, знайшли там роботу, влаштували дітей у школи та садочки. Не всі біженки захотіли повертатися додому. Дехто завів романтичні стосунки. На цьому тлі шлюби в Україні почали розпадатися. Якщо до війни сімейні пари тримали разом спільний побут, діти, якісь кредити, то тепер цей фактор не спрацьовує.
— Бум розлучень припав, власне, на кінець 2023-го — початок 2024 року, — зауважує військовий адвокат Роман Лихачов. — Саме в цей період у військових відчутно зменшилося грошове забезпечення. Багато з них через поранення звільнилися зі служби і замість, скажімо, 100 тисяч бойових стали отримувати в десять разів менше — пенсію, яку до того ж майже всю доводилося витрачати на лікування та реабілітацію. Цей матеріальний чинник також став причиною розлучення в багатьох сім’ях, де жінки за роки війни звикли жити, як то кажуть, на широку ногу. Знаю й інші випадки, коли дружина ночей недосипає, шукає і пересилає чоловікові амуніцію, їжу, щоб він був у теплі, у безпеці та ситий. А він тим часом на фронті знаходить собі коханку.
— Хто зазвичай виступає ініціатором розлучення?
● І. Луканець:
— До війни на розлучення частіше подавали чоловіки. Вони відчували себе впевнено і часто “не чули” дружин, які від них більше залежали. Останні два роки розлучення ініціюють жінки. Вони зрозуміли, що можуть бути автономними, самі давати раду з нагальними проблемами, а деякі до цього жили у психологічному та економічному насильстві. Тому дедалі частіше від жінок можна почути: “Тепер я працюю багато і важко, але морально мені легше. Я нарешті зрозуміла, що можу вільно дихати”.
— Які поради можете дати тим, хто переживає кризу в стосунках?
● І. Луканець:
— Головне у стосунках — спілкуватися одне з одним. Не треба боятися ділитися з партнером своїми емоціями та переживаннями. Якщо виникають якісь важливі життєві моменти, то їх варто вирішувати, враховуючи думку своєї другої половинки. Кожній людині важливо відчувати, що вона залишається в житті свого партнера навіть на відстані. Способів спілкування сьогодні багато: телефонні розмови, відеозв’язок, повідомлення у месенджерах, фотографії, які ми можемо відправляти одне одному.
Навіть якщо стосунки почали загострюватися, але ви ще не зовсім певні, що хочете їх розірвати, не робіть різких рухів, візьміть паузу. Варто усвідомити, що всі ми сьогодні перебуваємо у так званому періоді виживання. І щоб його пройти, потрібен час і терпеливість. Якщо ж рішення остаточне, то завжди слід пам’ятати, що навіть після розлучення життя триває. Розлучення — не катастрофа. Катастрофа — це війна.
