У лютому 2023 року до Чортківської центральної міської лікарні звернулися СКАНДАЛ пацієнти, щоб провести процедуру для поліпшення зору. Декому з них уже не вперше робили такі ін’єкції в очі, і все було гаразд. Однак не того разу. Вже за кілька годин після процедури самопочуття людей погіршилося. Невдовзі до поліції надійшла інформація про те, що близько двох десятків пацієнтів після ін’єкцій у лікарні втратили зір. За цим фактом правоохоронці відкрили кримінальне провадження. Розслідування тривало дев’ять місяців. І от нещодавно прокурори Тернопільської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальні акти у кримінальних провадженнях стосовно трьох лікарів та завідувача офтальмологічного відділення медичного закладу.
“ЛЮДЕЙ ЗАПЕВНИЛИ, ЩО ЛІКИ ОРИГІНАЛЬНІ, БЕЗПЕЧНІ ТА ДІЄВІ”
Слідство встановило, що завідувач офтальмологічного відділення КНП “Чортківська ЦМЛ” збував пацієнтам заборонений для використання в Україні лікарській засіб. 15 лютого 2023 року постачальник ліків передав йому препарат “Алтузан”, за що отримав 9000 гривень. Після цього завідувач передав препарат старшій медичній сестрі й наказав не вносити його в реєстр лікарських засобів та не ставити на баланс лікарні. Також він повідомив лікарям офтальмологічного відділення про наявність цього препарату та можливість його використання для лікування пацієнтів. Згодом з’ясувалося, що “Алтузану” немає у Державному реєстрі лікарських засобів України, що свідчить про його можливу фальсифікацію.
Як повідомили в Тернопільській обласній прокуратурі, троє лікарів медичного закладу 16 лютого на вказівку завідувача відділення вводили заборонений препарат пацієнтам. “Внаслідок такого “лікування” постраждало 18 хворих, 15 із них втратили зір на одне око, троє — на обидва. Через ускладнення хвороби після введення препарату сімом пацієнтам проведено операцію з видалення ока. Через неправомірні дії лікарів державі завдано шкоди на майже 900 тисяч гривень, витрачених на лікування постраждалих”, — зауважили у пресслужбі прокуратури.
“Людей запевнили, що ліки оригінальні, безпечні та дієві, — розповідає Сергій Крета, речник Нацполіції Тернопільської області. — Проте після ін’єкцій у всіх різко погіршилося самопочуття. Як з’ясувалося, ліки були підроблені, а хімічний склад не відповідав оригіналу”. Тож тепер троє лікарів-офтальмологів та завідувач відділення постануть перед судом.
“Лікарям-офтальмологам інкримінують частину 1 статті 140 (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником) та частину 4 статті 368-4 (одержання неправомірної вигоди для себе, поєднаної з вимаганням, особою, яка провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг) Кримінального кодексу України. Їм загрожує до восьми років ув’язнення, — зазначає Сергій Крета. — Завідувачу відділення інкримінують частину 2 статті 367 (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки) ККУ. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від двох до п’яти років”.
“СПРОБУЙТЕ ЗМИРИТИСЯ, ЯКЩО ПЕРЕД ОЧИМА — ПОСТІЙНА НІЧ”
56-річний Іван Якимець — один із тих, хто звернувся по допомогу у Чортківську центральну міську лікарню. Чоловікові зробили ін’єкцію в ліве око. Через кілька годин він почав втрачати зір. У Тернополі хворому провели операцію. Лікарі поставили діагноз — гострий блискавичний ендофтальміт. Спершу пацієнта лікували у місцевій лікарні, але його стан тільки погіршувався.
Родина повезла постраждалого до Одеси, де медики повідомили, що шансів урятувати око нема, оскільки воно повністю уражене інфекцією. Зрештою Іванові Якимцю видалили око. А в мазках для бактеріологічного посіву виявили синьогнійну паличку.
“Життя мого тата стало зовсім іншим, — каже Христина, донька постраждалого. — Морально йому тепер трохи краще, але все одно важко. Татові протипоказані важкі фізичні навантаження, навіть більше трьох кілограмів не можна піднімати. Він не може працювати на роботі, яка була пов’язана здебільшого з керуванням авто. Крім того, батько постійно лікує єдине око, бо все навантаження тепер лягло на нього”.
За словами доньки, слідство тривало понад дев’ять місяців. “Справа затягувалася, оскільки постраждалих багато, отож було проведено чимало експертиз. Але ми вірили й робили все, що могли, аби справа дійшла до суду, — запевняє Христина. — Пробачити лікарям таке недбале ставлення до пацієнтів, зокрема до мого тата, я не можу! Розумію, що медики теж люди і можуть помилятися, але вони, навіть уже коли побачили наслідки ін’єкції, результати КТ, дізналися діагноз, далі приховували від нас правду. І всіх постраждалих просто відправляли додому. Люди ж могли померти через це! Чому вони так робили? Мабуть, керувалися принципом: немає людини — немає проблеми”.
Відомо, що двоє постраждалих так і не дочекалися кінця досудового розслідування й померли.
“Решта продовжує лікування, адже наслідки ін’єкції дуже важкі, — каже Христина. — Ні лікарі, ні завідувач відділення не цікавилися станом мого батька, ніхто не вибачався і не пропонував допомоги. Хто винен у тому, що сталося, вже розібралася поліція. Сподіваюся, розбереться й суд і винні зазнають суворого покарання”.
Напередодні свого 80-річчя ін’єкції в обидва ока зробив і Михайло Мамчур. Раніше він неодноразово звертався до Чортківської центральної міської лікарні у зв’язку з віковими проблемами із зором. Через катаракту у нього були штучні кришталики. У лікарні йому робили ін’єкції почергово в кожне око, щоб підтримувати сітківку зорового нерва. Коли настав час четвертої ін’єкції, лікарі порекомендували зробити укол в обидва ока одразу.
Пан Михайло уже мав досвід такого лікування, тому не хвилювався перед черговою процедурою. Проте після введення препарату чоловік став сліпнути. Постраждалому намагалися допомогти у лікарнях Тернополя й Одеси. Але марно.
“Лікували батька як могли. Йому робили ін’єкції для сітківки, неодноразово проводили чистку обох очей, підклеювали сітківку, — розповідає його син Олег Мамчур. — Однак восени минулого року в батька став прогресувати ендофтальміт (гостре запалення внутрішньої оболонки ока, яке призводить до накопичення гною). Стан був важкий, батько потерпав від постійного болю. Ми розуміли, що шансів урятувати очі вже немає. На початку листопада медики видалили праве око, а 4 грудня — ліве. За якийсь час встановили протези — усе за наш кошт”.
Олег Мамчур каже, що батько досі не може змиритися з тим, що сталося. “Буває, що навіть сваримося. Прошу, щоб він відпустив ситуацію. Але спробуйте змиритися, якщо перед очима — постійна ніч, — зауважує Олег Мамчур. — До ін’єкцій батько міг ще танцювати вальс, підтягуватися на перекладині та навіть рубати дрова, якщо було треба. Він почувався добре! У нього навіть жодної хронічної хвороби немає. Авжеж, зір падав, але ж не так раптово. А тепер усе інакше. Батько мало рухається, як наслідок — розвинулася атрофія м’язів. Він втрачає орієнтацію і потребує сторонньої допомоги”.
Михайло Мамчур постійно цікавився у сина, як проходить розслідування справи. Часто нервувався через те, що воно затягується. Розуміє, що й судовий процес триватиме довго. “Щиро кажучи, настрій песимістичний. Думаю, що лікарі залишаться непокараними”, — додає насамкінець пан Олег.
“У ДЕРЖАВНІЙ ЛІКАРНІ МЕНЕ ЗРОБИЛИ ІНВАЛІДОМ”
Ще один постраждалий — 61-річний Ярослав Моздір, військовий пенсіонер, до фатальної ін’єкції працював сторожем. Кілька років тому в нього виникли проблеми з очима, лікарі поставили діагноз — макулярний набряк (набряк центральної частини сітківки через скупчення рідини). Восени 2021-го у Чортківській лікарні чоловіку запропонували ін’єкції для поліпшення зору. Після перших заштриків усе було гаразд, зір відновився. Проте після уколу 16 лютого він перестав бачити на одне око.
“Дізнався про те, що лікарі та завідувач відділення постануть перед судом, з новин. А потім отримав листа з прокуратури, де було вказано, що розслідування завершено і справу передано до суду, — каже Ярослав Моздір. — Вірю, що судовий процес буде. Але що мені з цього, якщо я не отримаю жодної компенсації?! Досі лікуюся краплями та вітамінами, все купую за свої гроші. Хотів би отримати компенсацію не від лікаря, а від держави. Адже я звернувся по допомогу до державного медичного закладу, а зрештою став інвалідом! Але про відшкодування взагалі ніхто не говорить. Ну посадять медиків. А що робити тим, хто втратив око чи навіть два?! Та й чи посадять ще когось взагалі... Бо ж ніхто не наголошує на тому, що люди стали інвалідами. Здебільшого лікарів звинувачують у тому, що ми платили їм за укол по 2 тисячі гривень і що вони незаконно збагатилися”.
Попри все, пан Ярослав дякує Богу, що йому хоча б гірше не стає. “Але й поліпшення немає. І, як мені сказала лікарка, його вже не буде. На те око бачу ледьледь — 0,2 — 0,4%. І так буду жити, мабуть, до кінця своїх днів”, — бідкається чоловік.
