За лічені дні росіяни змогли захопити на Сумщині кілька населених пунктів. На думку військовослужбовця 13-ї бригади оперативного призначення “Хартія” Юрія Бутусова, це сталося тому, що в області немає сучасних ліній оборони. Хоча, погодьтеся, за понад три роки війни їх можна було побудувати.
“Те, що називають фортифікаціями, — це просто картинка для фотозвітів. Смуги оборони, яка була б розрахована на ведення сучасних бойових дій, на захист від дронів, маскування від них, захист логістичних шляхів до позицій, там немає”, — пояснив військовий.
За його словами, наші опорні пункти здебільшого побудовані у відкритих полях за фортифікаційними нормами приблизно 1915 року, тобто за стандартами Першої світової війни. І аж ніяк не відповідають нинішнім вимогам.
— Класичні фортифікації мають три лінії оборони, — каже Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — Перша — це смуга забезпечення глибиною до п’яти кілометрів, що містить велику кількість мінних і фугасних загороджень, а також — різні секретні об’єкти, які заважають супротивнику просуватися. Її призначення — завдати максимальної шкоди ворогові, виснажити його, коли він проходитиме цю смугу забезпечення.
Друга лінія оборони завширшки 15 кілометрів — основна. Вона складається насамперед з окопів, взводних і ротних опорних пунктів та інших фортифікаційних споруд. Також там можливі локації, на яких можна використовувати для маневрування як піхотну компоненту, так і механізовану. Йдеться про відтинок для активної оборони, коли ворога заманюють у якесь конкретне місце і там знищують. Третя лінія оборони — тилова. Вона забезпечує першу та другу всім потрібним.
Щиро кажучи, нерідко виникає питання доцільності деяких фортифікацій. Наприклад, взводно-опорного пункту в полі, хоча й на висоті, але на відкритій місцевості. У сучасних умовах ведення війни, особливо з використанням FPV-дронів, це недоречно. Тобто питання не в тому, що у нас десь немає ліній оборони, а в тому, чи правильно їх розміщують.
— Справді, на сьогодні будівництво фортифікаційних споруд не враховує нових викликів ведення бойових дій, передовсім це стосується активізації застосування противником дронів на оптиковолокні і безпілотників-скидувачів, — зазначає Дмитро Снєгирьов, співголова Громадської ініціативи “Права справа”. — Взводні й ротні опорні пункти (ВОПи і РОПи) зазвичай незахищені зверху. А основний коефіцієнт втрат особового складу спричиняють саме дрони. Плюс є зауваження до якості інженерно-фортифікаційних споруд. Адже вириті у полях сотні опорних пунктів з бетонними коробками, які видно за декілька кілометрів, не є ефективними оборонними позиціями.
Брак сучасних фортифікацій став причиною просування ворога на Покровському напрямку. Але нікого за це не покарали. До відповідальності мали б притягти очільників обласних та міських військово-цивільних адміністрацій, які відповідали за їх будівництво.
— Невже, поки тривала Курська операція, ми не могли збудувати лінії оборони на Сумщині?
● О. Коваленко:
— Вздовж всього кордону з РФ, на глибину два-три кілометри, у нас немає класичних ліній оборони. Це стосується не лише Сумщини, але й Харківщини, Чернігівщини. Бо щось збудувати під постійними обстрілами ствольної артилерії, РСЗВ, FPV-дронів, снайперів неможливо. На Сумщині є фортифікації, але далі від кордону. Власне тому ворог нині й пригальмував. Подібна ситуація була минулого року на Харківщині.
● Д. Снегирьов:
— Максимальна глибина просування противника на Сумщині — від п’яти до семи кілометрів. Тобто російська армія наразі не виконала тактичного завдання, яке поставив їй кремлівський диктатор, — створити буферну зону глибиною 10 — 20 кілометрів.
— То що треба змінити в нашій лінії оборони?
● О. Коваленко:
— Насамперед варто приділяти більше уваги протипіхотним засобам загородження. Наприклад, це може бути класичний симбіоз танкового рову й колючого дроту типу “єгоза”. Останній доволі ефективний і проти мотоциклетних підрозділів.
Ну й, звісно, не треба на відкритій місцевості розміщувати взводні й ротні опорні пункти, які є найпершою ціллю для дронів. Мають бути максимальне маскування і захист цих об’єктів.
● Д. Снєгирьов:
— Доцільно будувати так звані антидронові коридори, захищені сітками, щоб унеможливити ураження особового складу. Ворог, до речі, це активно практикує. Бо нині через безпілотники важко не тільки вести бойові дії, а й проводити ротацію. Ба більше, будівництво фортифікаційно-інженерних споруд належить погоджувати з військовими. Бо є випадки, коли цього не роблять, а діють за принципом: головне — щось збудувати. До речі, на сьогодні правоохоронці виявили розкрадання 20 мільярдів гривень на будівництві фортифікацій на різних напрямках. Тобто освоювали бюджетні кошти, а не задовольняли потреби Сил оборони.
— Чи може наявність сучасних ліній оборони стримати ворога?
● О. Коваленко:
— Так. Але тільки якщо буде достатня кількість особового складу. Бо в іншому разі російські війська просуватимуться й надалі. Хоч би які якісні були оборонні рубежі, самі вони не можуть захищати від ворога. Там має бути військовослужбовець, який би виконував відповідні завдання. А з цим у нас, на жаль, теж проблеми.
