Це друга серія спецпроекту газети “Експрес”, в якому досліджуємо стан харчування в українських лікарнях. У минулому номері ми аналізували склад і вартість меню пацієнтів. Сьогодні розповідаємо про умови, в яких готують страви для хворих, про те, в якому стані кухні, яке там обладнання... А також аналізуємо, чи не переплачують лікарні постачальникам за продукти.
Після публікації першої частини нашого розслідування до нас надійшло безліч скарг на харчування в лікарнях від читачів з різних куточків країни.
“У деяких лікарнях не дають вечері зовсім, тільки окріп”, — ділиться Галина Красникова.
“У Львові по всіх лікарнях біднесеньке харчування, а в деяких те, що дають, і їжею не назвеш, — пише нам Ольга Лобойко. — Невідомо, з чого суп, і каша, як для свині зварена...”
“Лежав у лікарні в січні цього року. Жодного разу не зміг з’їсти те, чим нас годували. Ганьба”, — обурюється Іван Вийтюк.
“От депутатам нашим дати б таке з’їсти хоч раз, то, може, морди стали б трохи менші”, — пише Наталя Конончук.
Люди просять, аби ми навідалися до лікарень в області, де вони живуть, і показали, чим там годують. “Може, тоді владі стане соромно і вона зверне увагу на цю проблему?” — пише Марія Перун.
Думаємо, що після прочитання цього тексту читачі захочуть дізнатися і про те, в яких умовах готують їжу в українських лікарнях. Що ж, розпочнемо з харчоблоку Львівської обласної клінічної лікарні.
ВАННА ДЛЯ РИБИ, М’ЯСОРУБКА БЕЗ М’ЯСА
...У минулому номері ми описували бідне меню цієї лікарні. Пацієнти, з якими спілкувалася, гостро розкритикували те, як тут годують. Та й дієтологиня обурилася якістю харчування. Наступного дня після виходу газети я вирушила до цієї лікарні. Зустріли мене тут не надто радо. Видно, що і керівництву, і кухарям соромно за їжу, яку доводиться готувати з таким скромним бюджетом. Але мовчати про це, друзі, ще гірше.
Спочатку мене не хотіли пускати в харчоблок. Та наполегливість таки допомогла потрапити у місце, де куховарять для пацієнтів.
Загальна площа приміщень у харчоблоці цієї лікарні 461,12 квадратного метра. Як запевнило “Експрес” керівництво медзакладу у відповіді на запит, поточні ремонтні роботи тут проводять, коли є потреба. Багатообіцяльне — приміщення має бути в чудовому стані!
Що ж, заходжу всередину. У повітрі — пара: витяжки тут явно слабенькі. Відчувається вогкість. Агов, шановні, ви справді не бачите потреби в ремонті?
“Цій будівлі понад 200 років”, — наче виправдовується головний лікар Михайло Гичка.
“Кухня є кухня, але, мабуть, такої страшної, як у нас, нема ніде, — тихенько каже одна кухарка. Звертає увагу на криву і надщерблену плитку на підлозі. — Якось керівництво казало нам, що до Миколая оновлять підлогу. Та якого року — не уточнили. Чекаємо”.
Ось стара кухонна плита, ще з часів Австрії. “Викидати не плануємо”, — каже Надія Матчук, лікарка-дієтологиня. Підходжу до котлів. Їх тут 11. Старі, обдерті... Ще б, цьому обладнанню — 135 років!
М’ясо-рибний цех. Ось старенька електром’ясорубка.
“Вона працює?” — запитую. “Так, але нема що молоти”, — каже лікарка-дієтологиня. Поряд — порожні старенькі ванни. На них напис — “риба сира”. Її на кухні теж не буває. Тому ванна припадає пилом. У кімнати, де миють посуд, а також зберігають продукти, мене таки не пустили. Значить, є що приховувати?
М’сорубка — австрійських часів. Нині вона теж без роботи. М’яса нема.
“ПРИНОСИМО ПЕТРУШКУ, КРІП”
У харчоблоці — 34 працівники. Серед них — лікар-дієтолог, шеф-кухар, 4 медичні сестри з дієтичного харчування, 10 кухарів, 18 кухонних працівників.
“Працюю тут кухарем 52 роки, — знайомлюся ближче з Наталією Гриндою. — Робота нелегка, та міняти її не планую”.
Ванни у харчоблоці, які передбачені для сирої риби, — порожні. Продукт надто дорогий.
“Пацієнтам смакує їжа, яку готуєте?” — запитую. “Ох! — зітхає. — Просять, щоб меню не було одноманітним. От картопля недавно з’явилася в нас, а досі були хіба каші. Ми, звісно, стараємося приготувати так, щоб смакувало. Хто з наших працівників із села — приносить петрушку, кріп. Дехто купує залень навіть за свій кошт на базарі”.
На кухні розповідають, що у 1980-ті з харчуванням було набагато краще, ніж тепер. Кажуть, тоді було шестиразове харчування. Пацієнтам давали м’ясо, рибу, для відділення хронічного гемодіалізу було передбачено цукерки, вафлі, мармелад... Чому ж тепер не так? Питання відкрите.
“Пані Наталю, а зарплата у вас яка?” — цікавлюсь.
“3200 — 3300 гривень на місяць, — каже жінка. — Коли кажу комусь, то не вірять, що такі зарплати ще бувають. Працюємо через день — від 7.00 до 19.30. Але якщо потрібно видавати їжу для хворих з гемодіалізом, то вже по шостій тут”.
Ось така робота — з непростим графіком, з бідним набором продуктів, за малі гроші... Кухарям лікарняних харчоблоків треба подякувати, що вони взагалі працюють у таких умовах.
ГРЕЧКА — ЦЕ ВЖЕ ДОБРЕ
62-річна Ірина Білоус — чергова дієтсестра. До її обов’язків належить контроль меню, огляд працівників перед роботою, контроль процесу приготування страв.
Також разом з черговим лікарем вона куштує всі страви перед видачею.
“Сьогодні ми готуємо для 715 осіб. У меню розписано сніданок, другий сніданок, обід, для людей з інвалідністю і “чорнобильців” — ще підвечірок, і для всіх вечеря”, — розповідає Ірина Білоус.
Цікаво, кому дають другий сніданок? У минулому номері ми аналізували меню цієї лікарні для нормотрофіків — там було лише три прийоми їжі.
Деяким категоріям пацієнтів сьогодні запропонують картоплю.
“Другий сніданок — для хворих на гемодіаліз, дітей, мам, які годують грудьми”, — пояснюють мені.
А як же інші пацієнти? Чому в лікарні ігнорують норму МОЗ і не годують всіх хворих 4 рази на день?
“Усе впирається у фінанси, — каже дієтсестра. — Сьогодні харчування для загального столу коштує 19 гривень 35 копійок на одного пацієнта. Маємо нині на обід гречану кашу, але це тільки тому, що пацієнтів 715. Якби було 1000 — 1100, то каша була б ячмінна — дешевша. На обід — суп перловий, варені макарони з соусом. На вечерю — каша пшенична молочна в’язка, хліб, солодкий чай”.
Варто додати, що у відділенні кардіохірургії цієї лікарні — нова кухня. Сучасні раковини, професійні стільниці, витяжки... Та її масштабна експлуатація — у планах...
Австрійська плита нині — недіюча. Втім працівниці харчоблоку кажуть, що це незамінний інвентар. Чекають ремонту.
А ЩО В ІНШИХ?
В якому стані інші харчоблоки лікарень? Ми отримали відповіді на запит від багатьох медзакладів, де вони вказали площу харчоблоку, кількість працівників та суми коштів, які витратили цьогоріч на ремонти чи нове обладнання.
Проте свідомо не публікуємо цієї інформації зараз, адже не можемо гарантувати читачам, що ці харчоблоки — і справді в такому хорошому стані, як пишуть нам у запитах. На прохання читачів ми будемо вимагати у лікарень доступу до харчоблоків та описувати вам ті реалії, які побачать наші журналісти на власні очі. І вже тоді — зіставляти офіційні дані, вказані у запитах.
ЩЕ ТРОХИ ЦИФР
І ми продовжуємо аналізувати вартість харчування в різних лікарнях на основі даних, які “Експресу” повідомили самі медзаклади.
Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова. Ця лікарня розрахована на 1175 пацієнтів, без реанімаційних хворих. У 2019-му на харчування стаціонарних пацієнтів виділено з державного та міського бюджетів 8,7 мільйона гривень. Отже, на харчування одного пацієнта тут витрачають приблизно 20 гривень на день.
Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського. Одночасно на стаціонарному лікуванні тут може перебувати 810 пацієнтів. З державного бюджету цьогоріч на харчування закладу виділено 8 985 800 гривень. За нашими підрахунками, на меню одного пацієнта витрачають приблизно 30 гривень на день.
***
У наступних номерах ми далі публікуватимемо суми, які українські лікарні витрачають на харчування одного пацієнта. Також читайте про те, що робити пацієнтам, якщо видатки на харчування в лікарні суперечать здоровому глузду. Чи можна подбати про повноцінне денне меню для хворих на ті гроші, які виділяють на одного пацієнта? І як загалом виправити цю ситуацію?
Якщо ви хочете висловитися про стан харчування в лікарнях України, пишіть нам на адресу: м. Львів, вул. Володимира Великого, 5-а, 79026, або на електронну скриньку: lysty.expres@ gmail.com, або на сторінку “Експресу” у Facebook — www.facebook.com/expres.online Розширюємо горизонти!
Дорого! Занадто дорого!
Ми проаналізували закупівлі лікарень з допомогою системи ProZorro. Чи не переплачують медзаклади за продукти?
Отже, Львівська обласна клінічна лікарня нещодавно придбала рафіновану олію. Медзаклад оголосив тендер на 3600 кг її з очікуваною вартістю 151 200 гривень з ПДВ. В аукціоні взяли участь три учасники. Один пропонував товар за 109 728 гривень з ПДВ. Та перемогло ПП “ТОВАРНА БАЗА”, яке просило за продукт 151 200 гривень з ПДВ. Виходить, літр рафінованої олії коштує лікарні 42 гривні. Тим часом у магазині — 30 грн...
Сумська обласна клінічна лікарня уклала договір з Опанасенком Миколою Борисовичем на суму 154 587 гривень за 1292 кілограми масла. Виходить за кілограм — 119 гривень. Утім неподалік є виробники, які за кілограм продукту просять 104 гривні...
Вінницька обласна лікарня імені М. І. Пирогова заплатила за кілограм масла 127 гривень...
Дороге масло купують й в Обласній лікарні інтенсивного лікування у місті Маріуполі. У березні цього року оголосили тендер на закупівлю продукту з очікуваною вартістю 199 999 гривні за 1011 кілограмів. Виходить за кілограм 197,8 гривні!
Читайте також пояснення про користь їжі, яких ви не почуєте від більшості дієтологів.
