Справжній Віталій Марків. Про нацгвардійця розповідають родичі, друзі та знайомі

“Мені казали, що в момент виголошення вироку син дивився на мене. Але я не могла зустрітися з ним поглядом”.

Фото з фб-сторінки Діани Марків
Фото з фб-сторінки Діани Марків

24 роки — саме на стільки суд у місті Павія засудив 29-річного Віталія Марківа, бійця Нацгвардії, заступника командира взводу батальйону оперативного призначення імені Кульчицького — начебто за вбивство італійського журналіста Андреа Рокеллі в 2014 році у Слов’янську.

Тоді Віталій служив біля гори Карачун, зі зброї у нього був лише автомат. У Рокеллі ж поцілили з міномета в “сірій зоні”, за чотири кілометри від місця, де був батальйон імені Кульчицького.

Марків не стріляв із міномета. Не віддавав і такого наказу — захист надав усі докази. Два роки Україна стежила за судовим процесом. Безпідставність звинувачень шокувала. Сподівалися: це ж не Баришівський суд, не Печерський, це ЄС. Винесуть справедливий вирок. Але...

Нині ім’я Віталія — у всіх на вустах. Його називають першим політичним в’язнем у Європейському Союзі. Як гартувався характер Віталія Марківа? Чому хлопець, який спокійно жив в Італії, залишив все і приїхав до України — на боротьбу? Щоби з’ясувати це, ми поїхали до рідного міста Марківа — Хоросткова, що на Тернопільщині.

НІХТО НЕ ВІРИТЬ, ЩО ВІН ВИНЕН

...Дорога до оселі, де жив Марків, пролягає попри живописний парк із замком. А ось і вулиця Тиха. Тут у п’ятиповерхівці на третьому поверсі нині мешкають дідусь і бабуся Віталія — 73-річний Іван Петрович та 72-річна Софія Михайлівна Козії.

У пані Софії — очі повні сліз. Після вироку не може ні спати, ні їсти, здоров’я підводить. “Ми у великому шоці, досі не хочу в це вірити”, — каже. “Це все путінські підступи, — переконаний пан Іван. — Про такий величезний термін навіть мови не було, поки цей покидьок до Італії не поїхав. Прокурор просив 17. А після візиту Путіна — зразу 24 роки!”

/storage/2019/07/19/image/md_WxIA_03-avt12.jpeg

Софія Михайлівна читає лист, який онук передав їй з Італії. “Ви не переживайте – я тримаюсь і буду триматись”, – пише Віталій.

Сусідка Олена Фаліон добре знає Віталія Марківа, її діти росли разом з ним. “Ганяли футбол, у “войнушки” грали, — пригадує жінка. — Віталик завжди був дуже добрим, гарним хлопчиком. До старших ввічливо говорив, бабцю з дідусем слухав. У нього дуже хороше виховання”.

“Він був у 6-му класі, коли мама поїхала в Італію, — пояснює бабуся Софія. — Сестричка Руслана ще тоді до школи не ходила. Я пильнувала дітей, вчила їх вірити в Бога, шанувати старших, бути чесними”.

“Конфлікти між нами були, бо підліток бабцю не завжди слухати хоче, — продовжує жінка. — Пам’ятаю, якось навіть раз побились із ним — бо зв’язався зі старшими хлопцями, а сам малий ще був, 12 чи 13 років, то я насварила добряче. А він, як хотів мені допекти, то казав “баба-жаба”.

Але я не сердилась, бо то було не зі зла. І нині ще так каже — ось, зараз покажу”.

Пані Софія дістає торбинку з нижньої полички шафи. Усередині — дбайливо складений у декілька разів папірець. Лист онука з італійської в’язниці.

“Добрий день, дорога баба-жаба (жартую), — писав Віталій 27 травня 2018 року. — Ви не переживайте — я тримаюсь і буду триматись, бо знаю, що на мене чекають вдома, і мене не зламати. І ви обов’язково побачите правнуків, бо я завжди повертаюся — чи то з Майдану, чи то з війни, і тепер повернусь з тюрми”.

ЗАХИСНИК ПРАВДИ

У школі Віталій був неформальним лідером — старостою не обирали, але хлопці його слухали. “Він був дуже товариським, — пригадує Надія Максимчук, класна керівничка Марківа. — Завжди захищав правду, мав дуже сильне відчуття справедливості. До вчителів з повагою ставився. Любив біологію та історію, а твори писати — то не його було”.

“Знаєте, як буває, хлопці в школі дівчат задирають, ображають. То Віталик був геть не такий! — додає однокласниця Дарина Загородня. — Він із нами товаришував. Чесно: нічого поганого про нього не скажу. Бачила однокласника на зустрічі — 10 років після школи. Він тоді був у дуже гарному настрої, багато говорили про Майдан, про війну. Розповідав про свої плани. Хотів будувати військову кар’єру...”

“Він був дуже компанійським, хорошим організатором, — пригадує Павло Машута, шкільний товариш Марківа. — У 9-му класі ми організовували 8 Березня для дівчат. Завели їх на піцу, вино купили”.

По завершенні 9-го класу Віталій разом із 7-річною сестрою Русланою переїхав до мами в Італію. Почався новий період у житті. У листопаді 2013-го знову все змінилося.

/storage/2019/07/19/image/md_rS94_03-avt5.jpeg

Святкування Нового року в Італії. На світлині – мама Оксана, сестра Руслана, Віталій та його вітчим Манліо Рогані.

“ТРЕБА ДІЯТИ!”

“У нас — Майдан, люди гуртуються, — пригадує бабуся. — А Віталик два дні не відлипає від екрана в Італії. Не витримав — “Я не можу сидіти далеко!” У нього якраз відпустка була. Я знала, що приїде, пішла по крамницях, аби приготувати смачного. А він що зробив? Прибіг до хати, кинув сумку, і на Київ. Ми тоді навіть не побачились...

На Майдані Віталик зустрів Діану. Кинули поглядом одне на одного, та й кохання розгорілось. Весілля не робили — не до того було. Відсвяткували розписку. Оксані, доньці, тоді не виходило з коштами, аби прилетіти. То її чоловік-італієць (він дуже добрий до Віталія та Руслани, любить їх сильно) увечері поклав квиток на стіл: лети! Віталію не сказали. А який то був приємний сюрприз для нього! Діану він дуже любить, казав навіть, що в неї вареники смачніші, ніж мої. То я потім брала рецепт — до картоплі, виявляється, треба додати часнику. Ех, — зітхає бабуся. — Діана — боєць, вона мене нині дуже підтримує. Я плачу, а вона каже: все буде добре”. Діана уточнює: з Віталієм познайомилися у новорічну ніч 2014 року на Майдані Незалежності. “Він вважав своїм обов’язком підтримати протест українців. Казав, що не маємо права віддати Батьківщину злочинцям, — згадує. — Через пів року після знайомства Віталій зробив мені пропозицію, у жовтні ми одружилися. Разом оселилися під Києвом. Та щойно стали формувати Нацгвардію, збирати добровольців, Віталій пішов боронити Україну”.

“БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ”

Марків увійшов до складу першого батальйону, який згодом назвали на честь Сергія Кульчицького.

“Я підтримала його рішення їхати на Схід, — веде дружина. — Тоді нам здавалося, що це ненадовго, АТО за декілька місяців закінчиться. Та коли Віталій вперше приїхав із Донбасу, вже зрозуміли, що там — війна. За два місяці чоловік схуд на 15 кілограмів, у нього з’явилася сивина. Важко було дивитися на нього...”

Мати Віталія, Оксана Максимчук, каже, що вибір сина був для неї неочікуваним. “Я мала розмову з ним перед підписанням контракту зі Збройними силами. Просила добре обдумати рішення. Син не мав сумнівів, адже хотів жити у вільній Україні”, — розповідає жінка.

У Віталія на грудях є велике татуювання з картою України, на руці — Шевченкові “Борітеся — поборете!” Це — лейтмотив життя.

“На фронті мав позивний “Італієць”, бо добре знав цю мову, — каже дідусь Іван Петрович. — Генералу Кульчицькому був близьким товаришем. Як він загинув, Віталій плакав дуже... Але загалом онук мало розповідав. Як телефонував із фронту, то казав лише: “У мене все добре”.

ТОЙ СТРАШНИЙ ДЕНЬ

“Віталій не планував повертатися в Італію. Ми хотіли будувати майбутнє в Україні, — додає Діана. — Тоді, у 2017-му, хотіли лише провідати його маму. І навіть не підозрювали, що може трапитися щось подібне. Про загиблого фотокореспондента Рокеллі я вперше почула у відділку, вже після затримання Віталія”.

Мама засудженого пригадує той день. “Мій чоловік із донькою поїхали в аеропорт Болоньї зустрічати дітей, а я залишилася вдома, — каже Оксана Максимчук. — Поговорила з сином, коли вони сіли в авто. За декілька годин зв’язок із ними зник. Я дзвонила на номер чоловіка, доньки, Віталія, але ніхто не відповів. Страшенно хвилювалася. Аж за декілька годин моєму чоловікові дозволили зателефонувати мені з відділка. Додому вони повернулися без сина, з аркушем паперу, на якому було написано, в чому звинувачують Віталія.

Від смерті журналіста минуло стільки часу! Якби італійська влада мала якісь реальні докази провини Віталія, то давно вже би зробила відповідні запити. У них було багато можливостей його затримати і передати італійському правосуддю. Коли італійські карабінери приїздили для обміну досвідом із Національною гвардією, син був перекладачем. Згодом звертався до італійського посольства для поновлення паспорта”.

Мати переконана: Віталія просто призначили на роль винного. Адже він “засвітився” у сюжеті італійських журналістів про нашу війну. “Підійшов їм по всіх параметрах. На відео показав, що знає італійську мову, бо його зачепило за живе. Італійські журналісти обговорювали, що наша армія — це найманці, які приїхали на Схід вбивати мирне населення. Віталій відповів їм, що це неправда — тут є тільки захисники України”.

“Після арешту нам не дали з ним поговорити, — пригадує дружина Діана. — Перше, що Віталій спитав, коли нам нарешті дозволили зустріч, — чи ми віримо у правдивість цих звинувачень. Звісно ж, ми знали, що Віталій ні в чому не винен”.

/storage/2019/07/19/image/md_5N3r_03-avt2-1.jpeg

У квартирі цього будинку на вулиці Тихій ріс Віталіій.

“МАМО, Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ ВИ ПЛАКАЛИ”

“У нас не було ілюзій щодо виправдання, — каже далі Діана Марків. — Віталій у телефонних розмовах готував мене до того, що його засудять. Але ж хіба до цього можна бути готовим? Моє серце крається на шматки...”

“Коли я почула вирок, у мене не було емоцій: я мовчки сиділа, опустивши голову, — каже Оксана Максимчук, мама. — Мені казали, що в момент виголошення вироку син дивився на мене. Але я не могла зустрітися з ним поглядом. Після закінчення суду він попросив конвоїра дати змогу зі мною попрощатися. Син був значно спокійніший, ніж я і адвокат. “Мамо, я не хочу, щоб ви плакали. Не показуйте, що ви засмучені, бо для нас це — ще не кінець”.

Нині в Італії готують апеляцію на вирок — на це є 90 днів. Її, ймовірно, розгляне суд Мілана.

“Я побачу сина в п’ятницю, 19 липня, — каже мама Оксана. — Нам виділяють на побачення шість годин щомісяця.

Возимо йому передачі. Дозволено не більше як 20 кілограмів на місяць. Беремо книги, одяг, їжу, також гроші. Віталій має дозвіл ходити у спортзал тричі на тиждень на 1 годину 40 хвилин. Бібліотеку, курси й двір йому заборонили відвідувати після доносу, що він нібито готує втечу з тюрми Павії”.

“...Я чекаю, коли це все закінчиться. Впевнений, що рано чи пізно правда випливе назовні, і я повернусь на Батьківщину”, — писав Віталій Марків у листі до рідної бабусі. І ми теж у це віримо. Чекаємо. Повертайся!

Читайте також про наш експеримент з виборцями і... гречкою.

Думка
Оксана Півень, докторка біологічних наук

Це знущання і повний жах, - кажуть опоненти науки. А ось що хочу сказати їм у відповідь я.

08.12
Здоров'я
Фото Олі Піліщук

Малюки, які з перших місяців життя пірнають під воду, менше хворіють, краще сплять і мають добре розвинені м'язи, кажуть фахівці.

08.12
Дискусії
Фото depositphotos.com

Що Церква радить парафіянам, які відчувають сексуальний потяг до своєї статі?

08.12
Думка
Ірина Батюк

У День Гідності та Свободи вони пишуть про цілі на новий рік, а в День пам'яті жертв Голодомору... вони далі пишуть про цілі на новий рік.

07.12
Здоров'я
Фото pixabay.com

Так сталося, що ще рік тому я їв усе підряд та зловживав солодощами і розпасся до 100 кілограмів, а наприкінці року “доробився” до гіпертонічного кризу. Лікарка, оглядаючи мене, оголосила вердикт: треба терміново худнути!

07.12
Cтиль життя

Переможець цього фестивалю каже, що здатен цілу годину безперервно виконувати народних пісень.

07.12
Думка
Олександр Ірванець, письменник

Мої роздуми та (не)вигадки про майбутню зустріч Зеленського та Путіна у Парижі.

06.12
Подробиці
Фото УНІАН

Про тиск на команду міністерства з боку керівництва, видалення інформації про Уляну Супрун зі сайту відомства і реакцію на ці події Зоряни Скалецької та Олексія Гончарука.

06.12
Судові історії

На суді хлопець пояснив свій вчинок так: "Це ми так бавились".

06.12
Подробиці

Експерти кажуть, що нова система дозволить громадянам суттєво економити кошти, замовляючи оцінку майна.

06.12
Cпорт
Я частіше б'юся з чоловіками, ніж із жінками, — ексмодель і каратистка Галина Мельник

Нещодавно українська спортсменка завоювала медаль на Кубку світу з карате. Галина розповідає "Експресу" про плани на Олімпіаду, режим тренувань і те, чому покинула модельний бізнес.

06.12
Люди і проблеми
Фото pixabay.com

Чому виникла проблемна ситуація із цими кормовими відходами та чим їх можна замінити?

06.12
Думка
Катерина Бабкіна, письменниця

Суспільство настільки виразно культивує намагання робити вигляд, що все гаразд, і бути до всього терпимим та лояльним, що ми починаємо бути терпимими до речей, які нам відверто шкодять, і лояльними до серйозних загроз.

06.12
Подробиці
Фото Вікторії Холстиніної

"Коли я дивлюся на своїх колишніх однокласників, то дивуюсь: хочуть тільки гуляти й веселитися. Я дуже радий, що доля закинула мене у військовий ліцей", - каже один із героїв кліпу.

06.12
Cпорт

Ользі Корсун доведеться віддати призові, які вона заробила на турнірах після 12 липня.

06.12
Подробиці
Фото ДСНС в Одеській області

За словами Артема Булгару, в навчальному закладі не працювала протипожежна сигналізація, і його керівництву про це повідомляли раніше.

05.12
Розмова з зіркою
Фото wikipedia.org

Днями відомий перекладач та письменник відзначив 82-річчя. А незадовго до цього отримав Премію міста літератури ЮНЕСКО.

05.12
Подробиці
Фото зі сторінки Єнса Столтенберга у Twitter

Туреччина поступилася власними амбіціями заради спільного блага, Польща очолила нове військове формування, а Росію визнано однією із загроз безпеці Альянсу.

05.12
Думка
Андрій Кокотюха, письменник

Сьогодні, 5 грудня, у них - професійне свято. Декілька моїх думок із цієї нагоди.

05.12
Cпорт
Фото УНІАН

Про найбільші проблеми київського клубу, через які команда ризикує попрощатися з Лігою Європи.

05.12
Історія
Вони боролись 104 доби та 4 години: що варто знати про радянсько-фінську війну (фото)

Що стало приводом для нападу СРСР на Фінляндію, як захищалась країна і як її не підтримували інші держави?

04.12
Здоров'я
unsplash.com

Лікарі називають цей процес періодом адаптації і кажуть, менше хворітимуть ті діти, у яких є братики та сестрички.

04.12
Подробиці
Фото pixabay.com

В'ячеслав Ніколайчук спецавто віднайшов на території одного підприємства, придбав його, відремонтував і став вогнеборцем.

04.12
Судові історії

На суді жінки виправдовувалися, мовляв, таким чином хотіли пришвидшити процедуру складання документів.

04.12
Розмова з зіркою
Фото УНІАН

Дружити в шоу-бізі важко, кажуть його представники. А чому? І з ким у кого найбільш товариські стосунки?

03.12
Подробиці
Фото nord-stream2.com

Кого й коли покарають, і чи створить це реальну можливість заморозити будівництво газопроводу?

03.12
показати більше