Тисячі гектарів вигорілої трави і землі — такий вигляд має нині цей ландшафтний заказник на Одещині.
“6000 гектарів заповідної території і прилеглого дикого степу вигоріли. Збитки від пожеж — десятки мільйонів гривень!” — розповідає газеті "Експрес" Іван Русев, еколог, керівник наукового відділу Національного природного парку “Тузлівські лимани”. — Найбільше від пожежі постраждали комахи із ряду лускокрилих, лялечки яких переживали зиму в органічних покладах або у траві. Зокрема, лялечки метелика махаона. Вони прикріплені до стеблинок трав, зимують біля землі, і лише у квітні з них з’являються метелики. Усі вони згоріли.
Масово загинули дрібні ссавці — миші-полівки, бурозубки. Вигоріло коріння рослин, в яких вже почався вегетативний період. Птахи втратили кормову базу, адже ящірки, дрібні гризуни, комахи також загинули. Знищено екосистему, яка включає понад 100 біовидів флори та фауни”.
— Чим унікальний Тарутинський степ?
— Сьогодні 99% степів України зникли. Власне кажучи, залишилося два — Тарутинський і Асканія-Нова. З-поміж тварин, що водяться на цих територіях, майже 40 видів занесено до Червоної книги України. Наприклад, популяція мишівки степової є однією з останніх у країні. Лише тут досі збереглися рідкісні види степових птахів.
— Чи відомо, хто підпалив степ? I для чого?
— Результатів розслідування ще немає. Є лише версія: підпалювали, аби підготувати територію для оранки. Таке вже було у 2016 році, коли Міноборони уклало угоди з фермерами на розорювання цих земель, покликаючись на указ ще від 1946 року, яким їх було виділено для полігону.
Ще наприкінці 1990-х років полігон фактично перестали використовувати. У 2005 році вирішили його ліквідувати, але відтоді триває протистояння між Тарутинською райадміністрацією та Міністерством оборони за право розпоряджатися землями.
Тривають судові розгляди, але ситуація знову виходить з-під контролю.
— Як можна зберегти Тарутинський степ?
— Ми подали до Міністерства екології проект створення Національного парку “Тарутинський степ” — лише цей статус дасть змогу протидіяти випасанню худоби та розорюванню. Нині це ландшафтний заказник місцевого значення, який не має штатної охорони. Статус національного дасть змогу проводити наукові та рекреаційні дослідження, на території парку чергуватимуть працівники Державної служби охорони.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чим небезпечне для природи та людини спалювання сухої трави.
