Неодноразово актори “95 кварталу” насміхалися з мовлення Миколи Азарова, прем’єра часів Януковича. Політик спілкувався українською жахливо, гірше навіть уявити важко. Та мовлення нинішнього президента Зеленського — теж дуже далеке від ідеалу. Утім його колеги-кварталівці, що не дивно, про це мовчать. Ми ж вирішили проаналізувати, як говорить Президент України.
Нагадаємо, послуговуватися тільки державною мовою під час виконання службових обов’язків усіх посадовців зобов’язує закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Після перемоги Зеленського на виборах його дружина розповіла, що чоловікові шукають репетитора, “який би допоміг Володимирові набрати швидкість”. Але, виявляється, вивчати українську президент почав задовго до виборів.
“Я давав приватні уроки української Зеленському ще минулого року. Спочатку ми серйозно працювали, а згодом заняття ставали дедалі рідшими, з часом зовсім припинилися”, — розповів нам анонімно відомий мовознавець.
Що ж президент так і недовчив? Аналізуємо усні промови, інтерв’ю глави держави разом з Оксаною Тищенко, кандидаткою філологічних наук, старшою науковою співробітницею Інституту української мови НАН України.
— Зеленський часом свідомо вживає розмовні, жаргонні слова й вислови, як-от “пацани”, “кльовий чувак”, “зуб даю”. Це допомагає йому підтримувати імідж “президента з народу”.
— У чому проявляються несвідомі помилки?
— Неправильні наголоси, використання російських слів, коли мовець не знає українських: наприклад, фраза Зеленського “щоб люди нікуди не уїжжали”. Брак навичок публічних виступів в амплуа політика й спричинене цим хвилювання у мовленні породжують паузи, “ковтання” закінчень (“головне завдан”, “людських житті”), перекручування слів.
Інколи президентові важко сформулювати думку через недостатнє знання предмета розмови. Тоді виникає ефект “генератора слів”, видавання заготовок і слів-паразитів, як-от “дякую, дуже дякую”, “я буду”, “я зроблю”, “стара влада”, “ми зробимо краще”, “щоб людям було краще”, “да, да”, “так, так”.
— Які ще вади є у мовленні президента?
— Він не вміє висловлюватися чітко і лаконічно. Як наслідок, постають складні для сприйняття конструкції, з численними повторами, плутаною логікою викладу. Бачимо й так звані хезитаційні паузи — заминки, коли мовець вагається, яке ж слово вжити. Ці паузи президент заповнює звуками “еее”, “ааа”, “аааиии”, приплямкуванням.
Часто в Зеленського речення громіздкі, плутані, нелогічні. Наприклад, “деталі з переїздом ви побачите дуже детальніше”, “вшануємо тих, хто загиб, якщо можна, хвилиною мовчання”.
Гадаю, всі помітили ще й часте перемикання мовного коду — з української мови на російську й навпаки: “шо ви мені тут інтерв’ю вєдьотє?” Також президент вкрай часто наголошує на власній особі і вживає “я (мене, мені)”, “мій”.
— Що можете сказати про його словниковий запас?
— Зеленському властиві словапаразити (“там”, “ну”, “не це”), загалом збідненість мови та недостатнє вміння оперувати словниковим запасом. Це чудово демонструє таке його речення: “Головні речі — це не тіки такий високий технічний ааааа стан цього центру, це й умови життєдіє...яльності саперів, ваші умови...”
— А як щодо вимови?
— І тут є проблеми. Йдеться і про ненормативне наголошування, і вимову звуків, яка не відповідає правилам української мови, і нечітку артикуляцію. Він каже “нікУди”, “скАжу”, “зрОблю”, “разОм”, “твЕрдий” — такі наголоси властиві діалектам.
Нечітка вимова, “ковтання” звуків, спотворення закінчень особливо виявляються під час виголошення написаного тексту: “обговорних питань”, “консруктивний”. Але деколи мовець виправляється: “вельмишановнай...ний”, “в мінській..ому процесі”; “голосув...головування”; “францізь...цузького”.
— Багатьом ріже вухо суржик з уст Зеленського...
— Суржикова вимова переважно є впливом російської та розмовного стилю. Її чи не найбільше в спонтанній мові президента: “шо”, “шось”, “уєжжали”, “скіки”, “де, пакажеш?”, “бойлєр”, “шо я маріанєтка”, “інвєстиції”, “кіломєтрів”, “компаніямі”, “сто тищ”, “визволили від сєпаратістов”, “терорістов”...
— А які найпоширеніші лексичні помилки?
— Трапляється, що президент використовує слова у невластивому значенні: “відбулося таке велике горе” (правильно: “сталося”, “трапилося”), “хочу привітати із сьогоденням” (правильно: “зі сьогоднішнім святом”, “із визначним днем”).
Також він неправильно вживає усталені сполучення слів: “будемо діяти з приводу закону”, “з приводу того, що зможемо зробити” (правильно: “відповідно до закону”, “з огляду на те, що зможемо зробити”).
— Мабуть, президент припускається і граматичних помилок?
— Так, часом це неправильно побудовані слова: “скидуємося” замість “скидаємося”, але частіше — речення: “Про те, на що ми наполягали” (правильно: “на чому наполягали”). Помилки трапляються навіть під час читання готового тексту: “рішення Міжнародному трибуналу” (правильно: “Міжнародного трибуналу”), “у Чорному та Азовським морях” (правильно: “Азовському”).
Читайте також про те, як неминучі вікові зміни відкривають нові можливості.
