Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що вивчає можливість створення в разі можливої мирної угоди місії під керівництвом ООН для запобігання новому нападу РФ на Україну. Водночас Володимир Зеленський зауважив: миротворці ООН неспроможні захистити нашу країну, якщо російський диктатор після війни знову вирішить напасти.
— Ідея Макрона — мертвонароджена, — вважає Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ “Права справа”. — Загалом ухвалення рішення про введення миротворчої місії ООН має пройти кілька етапів. Росія виступає категорично проти присутності військ НАТО на території України під будь-яким прапором. Якщо Кремль і погодиться на миротворців ООН, то наполягатиме на тому, щоб вони були з країн, пов’язаних з РФ. Друге питання — мандат миротворчої операції. Адже ним визначається основна функція миротворців. Це або підтримання миру (“блакитні шоломи” стоять між двома протиборчими сторонами, і кожна зі сторін розуміє правила поведінки), або це примус до миру — тоді миротворці беруть активну участь у бойових діях. Власне питання мандата — найбільш проблемне. Та навіть якщо і дійде до моменту формування миротворчого контингенту, у Радбезі ООН мандат місії може заблокувати Росія, яка має право вето.
— Лунають думки, що варто сформувати контингент під егідою ООН, до якого б увійшли миротворці країн Азії, Африки та Південної Америки, зокрема Індії, Індонезії, Бразилії, а також — Саудівської Аравії, який би контролював лінію розмежування. Водночас участь військ НАТО і європейських держав у цій місії відкидається, — каже Дмитро Жмайло, виконавчий директор Українського центру безпеки і співпраці. — Але я не певен, що миротворча місія з представників Південної Америки може бути незалежна. Адже там є країни, які тривалий час були під впливом Росії. Тому прийнятний для нас варіант — це миротворці з європейських країн.
— Розгортання миротворчої місії ООН в Україні потребуватиме багато часу, оскільки треба буде пройти усі юридичні процедури, — вважає Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”. — Підготовчий період може тривати й пів року. Тому згоден з колегою, що швидше можна створити миротворчий контингент з європейців. Але найбільшою проблемою є те, що Росія не зацікавлена в тому, щоб Україна мала будь-які гарантії безпеки.
— Що ще може завадити появі миротворців ООН в Україні?
● Д. Снєгирьов:
— Фінансове питання. Всі основні витрати беруть на себе члени Радбезу ООН. Левова частка фінансування, а саме 29%, на плечах США. А нинішня позиція Білого дому щодо фінансування будь-яких операцій, зокрема військових, відома. Бюджет таких місій чималий — від 20 мільярдів доларів. Тобто на кожному пункті введення миротворчої місії в Україну (голосування в Радбезі ООН, формування бюджету, контингенту, питання розміщення, логістики) можливі підводні камені. Але основним каменем спотикання буде питання формування контингенту. І якщо ООН не матиме мандата захищати Україну, то Росія знову може напасти.
— А чи зможе місія контролювати таку велику лінію бойового зіткнення?
● Д. Снєгирьов:
— Безперечно, ні. На сьогодні протяжність лінії фронту становить понад 1200 кілометрів. Європейські партнери говорять про чисельність контингенту до 30 тисяч миротворців. Навіть за дуже поміркованими оцінками українського президента, потрібно до 100 тисяч військовослужбовців. Тобто це має бути безпрецедентна за кількістю миротворча операція. В сучасній історії миротворці не заходили на лінію розмежування такої протяжності.
● Д. Жмайло:
— Європа не зможе зібрати 100 — 200 тисяч миротворців. Ну, можливо, 30 — 40 тисяч збере. Але цього мало.
— Наскільки успішними були миротворчі місії ООН?
● Д. Снєгирьов:
— Перша миротворча місія ООН почала діяти на Близькому Сході у 1948 році. Вона була створена для спостереження за припиненням вогню, дотриманням перемир’я та запобігання ескалації. Загалом із моменту заснування ООН проведено понад 70 миротворчих операцій під егідою Організації. Географія активних операцій переважно охоплює африканський континент та Близький Схід. Але жодна така місія не виконала свого завдання. Згадати хоча б провальну миротворчу місію в Руанді. Там “блакитним шоломам” не вдалося запобігти геноциду народу тутсі.
● Д. Жмайло:
— А різанина у Сребрениці в 1995 році? Це найбільший акт геноциду після Другої світової на теренах Європи, коли було вбито вісім тисяч чоловіків-мусульман. Щойно виникла загроза бойового контакту з армією боснійських сербів, нідерландські миротворці просто покинули місто.
