Доки триває війна, потрібно шукати додаткові внутрішні джерела фінансування армії. Так вважає голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. І додатковим джерелом наповнення бюджету він бачить виторг із продажу військових облігацій.
На переконання депутата, цінні папери щомісяця повинні купувати всі українці на суму, що дорівнює 7% їхнього доходу. Гетманцев навів приклад Ізраїлю, який у 1970-х роках запровадив обов’язкову позику, що передбачала спрямування 7% доходу громадян на придбання військових облігацій.
“Чи може така обов’язкова накопичувальна схема бути запровадженою в Україні (суто на воєнний час і суто на фінансування сил безпеки й оборони) — питання глибокої політичної, суспільної та професійної дискусії. Так, у нас уже є військовий збір (до речі, схожий військовий збір, war levy, був і в Ізраілі). Утім, звісно, це різні інструменти фінансування сектору оборони, спільного в яких є хіба що обов’язкова участь у сплаті податку або придбанні облігацій”, — наголосив парламентар.
Ініціативу щодо обов’язкової купівлі цінних державних паперів обговорюємо разом із фінансовим аналітиком Віталієм Шапраном, координатором експертних груп Економічної експертної платформи Олегом Гетманом та економістом Данилом Моніним.
— Як працює ринок військових облігацій в Україні?
● Д. Монін:
— Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) продає Міністерство фінансів на аукціонах, які проводять раз на тиждень. Запозичення бувають як гривневі, так і валютні. Ставки запозичень залежать від терміну і нині становлять 15 — 17% річних у гривні та 4 — 5% в іноземній валюті. Облігації можна придбати без обмежень. Щоправда, тут є комісійні витрати — вони частково зменшують прибуток від покупки. Загалом Мінфін зацікавлений у великих покупках, і зазвичай їх роблять банки та нерезиденти. Фізичні ж особи нечасто купують ОВДП.
● О. Гетман:
— Ринок облігацій працює дуже добре, і він надійний. Військові облігації — це державні цінні папери, за якими виплачують значно вищі відсотки, ніж за депозитами. Плюс ці доходи не обкладають податком. Тож для громадян, які мають певні заощадження, купити внутрішні облігації — один з найкращих і найнадійніших дохідних інструментів. Це вигідніше, ніж тримати гроші у валюті чи класти на депозит.
Облігації можна придбати через великі комерційні банки. Раніше мінімальний розмір інвестицій було встановлено на рівні 50 тисяч гривень або суми у валютному еквіваленті. Тепер таких планок немає. Можна купити облігації на будь-яку суму. Вартість однієї — 1000 грошових одиниць, тобто залежно від валюти, за яку купуєте — 1000 гривень, 1000 доларів США чи 1000 євро.
— Чи доречна ідея обов’язкової купівлі облігацій?
● Д. Монін:
— Обов’язкова купівля — це фактично вилучення доходу громадян на користь держави. Або ще один податок з поверненням пізніше. Ідея зробити квазівалютні облігації загалом непогана. Коли відсотки — як у валютних облігацій, а тіло індексується, залежно від рівня інфляції або зростання курсу долара. Це було б альтернативою валютним депозитам, ставки за якими нині зазвичай становлять 1% на рік. Однак я категорично проти обов’язкового вилучення доходу на купівлю облігацій. Бо так ми зменшимо доходи людей на придбання товарів і послуг на 7%, і це сильно вдарить по бідних верствах населення.
● О. Гетман:
— Якщо ця пропозиція — на заміну військового збору, який хочуть підвищити до 5% (законопроєкт наразі не підписано — він “завис” у президента), то вона, звісно, краща, ніж просто вилучати 5% доходу в населення. Кошти людей будуть у цінних паперах, і на них нараховуватимуть дохід. Для прикладу, якщо приватні підприємці за частину ЄСВ придбають облігації і зберігатимуть їх, умовно кажучи, до виходу на пенсію, то це взагалі чудовий варіант — разом із пенсією можна буде отримати відсотки за ОВДП.
А от додатково до 5% військового збору (якщо президент підпише відповідний законопроєкт) вилучати ще 7% із доходу громадян на військові облігації — це, як на мене, занадто. Завелике фінансове навантаження на людей, які працюють.
● В. Шапран:
— Я цієї ідеї не підтримую. По-перше, відкриття рахунків в ОВДП та їх ведення — справа дорога, та й банки і зберігачі не готові до масового напливу клієнтів. На ринку є кілька цікавих пропозицій від банків-зберігачів. Але якщо купівля облігацій буде обов’язковою, то ціни на відкриття і ведення рахунків в ОВДП зростуть до довоєнних. До війни в облігації було вигідно вкладати від 50 тисяч гривень — тоді комісія за ведення рахунків в цінних паперах не “з’їдала” дохідності від ОВДП. Людина має отримувати близько 700 — 720 тисяч гривень доходу, щоб її операції на ринку ОВДП були рентабельними. А таких українців мало.
По-друге, відрізання громадян від доходів у разі, якщо буде заблоковано продаж примусово придбаних ОВДП, — це, власне кажучи, додатковий податок. А додаткові 7% на доходи — це стимулювання зарплат у конвертах.
По-третє, Україна — держава з ринковою економікою, і такий примус важко назвати ринковим. Керманичі повинні власним прикладом доводити вигідність операцій. З річної декларації пана Гетманцева не видно, що він або члени його родин є покупцями ОВДП. Навпаки, я бачу багато валютних депозитів та валютної готівки. Тому дивно чути від нього пропозиції про примусові облігації. Тим паче, такі пропозиції вказують на те, що він і гадки не має, як працює в Україні ринок ОВДП.
