Цього скрипаля-віртуоза, на відміну від більшості колег, публіка знає в обличчя. І завдяки телевізійним шоу, в яких Олександр Божик брав участь, і завдяки сольним проєктам та цікавим концертам. 43-річний музикант завжди готовий дивувати глядачів...
— Олександре, у вас ялинка зазвичай до якого числа стоїть удома?
— У нас їх дві. Велика — у вітальні, а маленька — у кімнаті нашої донечки. Якщо перша може простояти до середини лютого, то друга — дуже довго. Іноді й до Великодня. (Усміхається). Дитина не дозволяє її прибрати. До речі, ми один рік ставимо штучні деревця, інший — натуральні. Оскільки торік остання швидко обсипалася, то цього разу вирішили зупинитись на штучній.
— 2024 рік у вас був насичений. Знаю, що в складі Ukrainian Freedom Orchestra, яким диригує Кері-Лінн Вілсон, ви багато гастролювали. Де вам доводилось виступати?
— У Парижі, Лондоні, Варшаві, Нью-Йорку... Скрізь були аншлаги! Серед глядачів можна було побачити і топ-чиновників, і дипломатів. Наприклад, в англійській столиці на наш концерт приходив Залужний... Цей оркестр зібрав найкращих музикантів, що проживають в Україні та за кордоном. Я вперше долучився до того колективу, але наступного року знову матиму таку честь. Улітку, в серпні, заплановані гастролі в ЄС. Будемо представляти там, зокрема, музику українських композиторів — як класиків, так і сучасних.
— Цікаво, що саме ви виконуєте перед західною публікою?
— Скажімо, “Буча: lacrimosa” Вікторії Польової. У цьому творі йдеться про жахіття, що коїлося навесні 2022 року. Знаєте, коли грає оркестр і духові інструменти відтворюють, наприклад, звуки танків, це проймає до мурах на шкірі. Ти все це переживаєш... І якщо Дев’яту симфонію Бетховена, яку теж виконуємо, знають усі, то такі сучасні твори, як “Буча”, публіка чула вперше.
— Сьогодні ви працюєте у Львівській національній опері. Це означає, що часто відбуваються репетиції... Як на цей процес впливають повітряні тривоги?
— Оркестр має дуже активний концертний план. У нас, якщо не помиляюсь, щотижня чотири-п’ять балетів і вистав. Публіка ходить у театр, бо людям треба трішки відволіктися від новин і тих же сирен. Тому в нас майже щодня репетиції. Поміж тривогами. Дивимося по ситуації: що саме летить — “шахеди” чи ракети — і вирішуємо, ховатися в укриття чи продовжувати.
До слова, я й удома репетирую. Іноді — вночі. (Усміхається). Маю електроскрипку, тому можу грати будь-коли. Її ніхто не чує навіть у сусідній кімнаті. І якщо мені потрібно позайматися, використовую цей інструмент. Попри війну, культурне життя нині жваве. І музикантам треба постійно займатися, щоб не втратити форму. Аякже!
— Ви й з дружиною, здається, виступаєте?
— Так. Музика у нас звучить постійно. Що на роботі, що в хаті. Окрім театру, я багато працюю як музичний фрилансер. Створю кавери для скрипки та фортепіано, а дружина їх записує. Маємо вдома свою студію. Час до часу кажемо донечці: “Вікусе, треба пів години нам не заважати”. Тоді вона йде в іншу кімнату й чекає, поки мама з татом звільняться. (Усміхається).
— А вона, дивлячись на вас, проявляє інтерес до музики?
— Вона має гарний голос, тому моя мрія — щоб дитина співала. Можна було би зробити сімейне тріо: скрипка, фортепіано й вокал. Це було би дуже гарно. Певний час донечка хотіла грати на скрипці — як тато. Але в її віці смаки змінюються. Тепер Вікуся хоче лікувати тварин. Останні два роки тільки про це й говорить. Тому, можливо, вона стане співаючим ветеринаром. (Усміхається). Побачимо.
— Маєте вдома якихось тварин: кота чи пса?
— У нас є старенький кіт. Йому вже років чотирнадцять. Звати Шина. Чому? Коли ми його забирали, я потрапив на автомобілі в яму й пробив дві шини. (Сміється). На честь тієї незабутньої поїздки ми й назвали котика. І це прізвисько йому неабияк пасує. До речі, в англійській мові shine означає сяючий. Теж — непоганий варіант.
— Коли у щільному графіку з’являється “вікно”, чим волієте його заповнити?
— Якщо шість днів я працюю нон-стоп, то сьомий мушу присвятити собі (треба ж відновити сили) та своїй родині. Добре, якщо вдається кудись виїхати, вимкнути телефон, увімкнути гарну музику, зробити щось смачненьке на вогні. А ще — побавитися з дитиною, почитати книгу, переглянути якесь кіно. Такий день для мене — ідеальний. І це справді найкращий відпочинок.
