Вона — половинка знаменитого дуету “Сестри Тельнюк”, який нечасто побачиш на наших телеекранах та почуєш на радіо. Хоча народні артистки України збирають аншлаги по всій країні. Точніше — збирали. До пандемії...
— Галино, за вашими прогнозами та відчуттями, коли артисти знову зможуть повноцінно концертувати?
— Сьогодні ситуація дуже складна і, можна сказати, навіть трагічна. Особливо для артистів, для яких сцена — основна робота й, відповідно, заробіток. Тож вони постраждали чи не найбільше від карантину й усіх тих обмежень та умовностей... Нині важко сказати, як усе складатиметься далі. Проте в будь-якому разі зрозуміло: так, як було раніше, уже не буде ніколи!
— Торік ви стали народними артистками України. Звичайно, це вагома подія, але... Вам не прикро бути в одному ряду з Таїсією Повалій та Ані Лорак?
— Нині до звань по-різному ставляться. Тим більше, що, скажімо, за часів Кучми їх можна було купити. Навіть були певні цінники, й артисти знали про це. Звання “заслуженого” коштувало стільки-то, “народного” — стільки-то. Тож коли дивишся на декого з колег, яких відзначили у ті роки, можеш лише гадати: платила та людина чи отримала “титул” за заслуги...
Чи соромно мені бути в одному ряду з тими персонажами, яких ви назвали? На світі взагалі соромно жити з багатьма речами. Іноді, наприклад, соромно, що ти живеш у цій країні. Адже тобі за неї страшенно болить. Тим більше, коли відбуваються речі, з якими не можеш змиритися та якось прийняти. І тим не менше ти живеш із цим соромом... Тому, повертаючись до вашого питання: звичайно, мені прикро та гидко!
— Ваш директор — актор Назар Стригун, він же — чоловік. Коли подружжя займається однією справою, це зміцнює шлюб чи навпаки?
— У нас узагалі унікальна ситуація: крім того, що Назар — директор, Лесин чоловік — продюсер проекту. Тому ми завжди вчотирьох... Творчі питання тісно переплітаються з побутовими проблемами чи якимись життєвими. Хоча основою, звичайно, є наша робота, яка проектується і на стосунки, і на домашні справи, та на все.
Найчастіше ми вдячні долі, що живемо саме так. Та іноді все ж це дуже втомлює. Ой, бувають різні моменти... Я навіть можу сказати часом Назарові (причому в третій особі): “Скільки ти ще будеш возитися з тими “Сестрами Тельнюк”? (Усміхається). Давай кудись підемо погуляти або з’їздимо в кіно”. От.
— Ви ж, здається, живете всі четверо в одному будинку?
— Так. Колись ми колегіально, вчотирьох, прийняли таке рішення. Цей дім розрахований на дві сім’ї. Плюс тут є репетиційна база — велика кімната з роялем, де щодня об одинадцятій годині проходять репетиції. За будь-яких умов і за будь-яких обставин. Знаєте, артисти до певної міри нагадують спортсменів, бо повинні постійно тренуватися...
Артисти до певної міри нагадують спортсменів, бо повинні постійно тренуватися.
— Чи змінювалось у вас протягом життя ставлення до грошей?
— Звичайно. Це велика спокуса для людини. Гроші, з одного боку, начебто роблять тебе вільним, але це свобода — зовнішня, а не внутрішня. З іншого боку — ти живеш у суспільстві й не можеш ходити, як схимник... Звичайно, можна сказати: я працюю заради мистецтва, але це буде брехнею. Тому що людина не може жити тільки словом, тільки піснею. Бодай тому, що кожен день потребує їжі... Доволі часто гроші справді стають для артистів великим випробуванням. І тут важливо не схибити та не дати себе перетягнути ні в той бік, ні в інший, розумієте?
— Скажіть, у вас є якісь таланти, про які не знає загал? Можливо, ви малюєте чи ще чимось захоплюєтесь?
— Я дуже люблю малювати, але на це зовсім не маю часу. Зате в мене дуже гарно малює донька. Причому займається цим майже професійно. Вона вже доросла. Як і син. (Обидвоє дітей — від першого шлюбу). Ми ж із Лесею дуже любимо веселитися й жартувати. Ой, ми великі гумористки. Хоча про це мало хто знає. (Усміхається).
— Таке налаштування на сприйняття життя допомагає вам, попри перепони й проблеми, рухатися вперед?
— Звичайно. Іноді посмієшся над собою і над ситуацією, що виникла, і тебе попускає. Одне слово, я стараюся з гумором ставитися до всього довкола та не сприймати близько до серця. Особливо це стосується політики... Намагаюсь просто любити життя. Щодня дякувати Богові, що прокинулась, що небо безхмарне й у ліжко не падають бомби. А в ті проблеми, які ми не можемо вирішити, краще взагалі не влазити!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Юрком Хусточкою
