“Наш рівень ППО і загалом готовність до ракетних загроз дає змогу дещо осучаснити реагування — без непотрібних зупинок країни. Це важливо для мільйонів людей, я очікую відповідних пропозицій”, — заявив Володимир Зеленський.
Ситуацію аналізуємо з авіаційним експертом Валерієм Романенком та економістом Сергієм Фурсою.
— Чи доцільно переглянути систему оповіщення через те, що тривоги стали тривалішими після злетів МіГів?
● В. Романенко:
— Так. Нам треба це зробити, щоб наша економіка не впала. Росіяни розуміють, що в час тривог ми зупиняємо все на світі, тож можуть ганяти МіГи в повітря просто так. Пара піднялася, пара сіла, і так раз за разом. Росіяни мають, за різними даними, 10 — 12 таких літаків. Тому можуть легко закрутити карусель. Як наслідок, ми не зможемо вийти із бомбосховищ. А загнати нас “у печери” — мрія росіян. Вони здатні її здійснити через нашу недолугу реакцію на вильоти МіГів.
— Чи можна якось розрізнити: МіГ здійснює навчальний політ чи піднявся у небо з ракетою?
— Звичайно, на підставі інформації з радіолокаційних та супутникових систем не можна виявити, чи літак піднявся з ракетою, чи без ракети, чи це МіГ-21К, чи звичайний перехоплювач МіГ-31К або МіГ-31БМ. Але...
Російські МіГи зосереджені на базі Саваслейка, це Поволжя. Якщо літак там підіймається у повітря і починає кружляти недалеко від аеродрому, за 50 — 70 кілометрів, або ж летить у напрямку, протилежному від України, то немає сенсу оголошувати тривогу. Бо це звичайні тренування. Якщо ж МіГ підіймається у повітря, набирає висоту і прямує у бік України, то наша реакція вже має бути серйознішою.
Додам, що загальна дальність комплексу “Кинжал” у разі пуску з літака МіГ-31К — 2000 кілометрів. 1200 кілометрів — це дальність самої ракети. 700 кілометрів — бойовий радіус літака МіГ-31К (ідеться про те, що йому вистачає пального, щоб піднятися у повітря, подолати 700 кілометрів, виконати бойове завдання і повернутися після цього на аеродром).
МіГу потрібно пролетіти принаймні 400 — 500 кілометрів у напрямку України для того, щоб здійснити пуск. З вильотами над Чорним морем аналогічно. Якщо літак прямує у бік України на 200 — 250 кілометрів від узбережжя, то варто реагувати. Дальні радари можуть фіксувати пуски ракети. Якщо відбувається пуск — має бути найвищий рівень тривоги.
— Тобто рівень загроз можна диференціювати?
— Так, у нас же наразі “чорно-біла” диференціація: тривога є або її немає. В Ізраїлі, у США диференціація “кольорова”: жовтий колір — найнижчий рівень тривоги, помаранчевий — середній рівень, червоний — найвищий.
Тут, як на мене, варто зважати ще й на те, скільки літаків піднялось у повітря. Якщо пара, то, найімовірніше, не потрібно звертати увагу на них. Якщо піднялися дві пари з різних аеродромів, то це вже дуже схоже на наліт, і слід реагувати.
— Яких збитків економіці країни завдають тривалі повітряні тривоги?
● С. Фурса:
— Міністерство економіки наразі не має даних про втрати для економіки через багатогодинні тривоги. Однак те, що збитки є, — факт. Бізнес страждає. А такі галузі, як кіно і театри, взагалі опиняються на межі виживання, бо змушені припиняти сеанси через тривалі тривоги. Не знаю, чи варто дитячим садкам та школам ігнорувати попередження у разі злету МіГів, а от торговельні центри, банки, аптеки, державні та медичні заклади мали б працювати.
Зауважу, що 1940 року, у період битви за Британію, Вінстон Черчилль ініціював запровадження пом’якшеної системи тривог через німецькі авіанальоти. Бо вважав, що країна не може зупинятися на кілька годин удень чи вночі, це занадто сильно б’є по її економіці.
● В. Романенко:
— Можу сказати одне: росіяни на зліт МіГа витрачають кілька тонн пального. З дозаправленням це орієнтовно 10 — 12 тонн. Тонна пального коштує близько тисячі доларів, отже, Росія витрачає 10 — 12 тисяч доларів. Наша економіка за чотири години простою втрачає значно більше. Урешті-решт, треба розуміти: нині триває війна не армій, а держав. Якої держави економіка впаде першою, та держава і програє.