“Ми не будемо продовжувати транзит російського газу, ми не будемо давати можливість заробляти додаткові мільярди на нашій крові”, — таку заяву зробив у Брюсселі президент Володимир Зеленський.
Згодом рішення української влади припинити транспортування російських енергоносіїв до Європи підтвердив і прем’єр Денис Шмигаль. “Угода про транзит газу закінчується 1 січня 2025 року. О 7.00 ранку транзит фізично буде перекрито, і його відновлення стане можливим тільки тоді, якщо на запит Єврокомісії ми будемо транспортувати нашою системою неросійський газ”, — сказав він.
Багато хто вітає таку позицію українського керівництва. Водночас немало тих, хто вважає, що з припиненням російського транзиту в нас з’явиться чимало проблем. Для прикладу, в газотранспортній системі не буде тиску й паливо не доходитиме до українських міст, вартість доставки газу зросте вдвічі або й утричі, а сама труба заіржавіє. І що тепер наша ГТС та підземні газові сховища опиняться під загрозою ракетнодронових обстрілів, бо Росії вже нічого буде втрачати. Наскільки виправдані такі побоювання?
— За майже три роки широкомасштабної війни Росія заробила на постачанні газу й нафти через Україну приблизно 30 мільярдів доларів. Чи потрібно й далі допомагати їй заробляти гроші, які вона витрачає на війну? Вважаю, що ні, — каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Десять років тому ми відмовилися від російського блакитного палива і якось вижили. Так само і з припиненням транзиту — не пропадемо.
— Наші дії правомірні. Термін угоди закінчується, нової бути не може, бо Росія — агресор, — додає президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар. — Ми заробляємо на транзиті газу приблизно 800 мільйонів доларів на рік, а РФ на його постачанні — близько 6 мільярдів доларів (ще 5 мільярдів вона заробляє на постачанні нафти. — Авт.), які потім перетворюються на ракети, бомби, дрони, що падають на наші голови.
— Чи справді є ризик, що тиск у нашій ГТС без російського палива знизиться і газ не доходитиме до споживачів?
● В. Омельченко:
— Заяви про те, що російський транзит нам потрібен, щоб підтримувати тиск у ГТС, необгрунтовані. Насправді тиск створюють наші компресорні станції, а не Росія чи якісь зовнішні чинники.
● М. Гончар:
— Це все міфи та лякалки, які нині розганяють з невеликого розуму так звані корисні ідіоти, або це свідома робота на російську пропаганду. “Газпром” хоче повернутися на європейський газовий ринок, і в цьому йому допомагають троянські коні Кремля — Фіцо у Братиславі та Орбан у Будапешті. Для цих режимів неважливо, що нині гинуть українці, для них важливо отримувати газ за зниженою ціною з Росії, і цю послугу вони відпрацьовують блокуванням допомоги Україні з боку ЄС та НАТО.
Оператор ГТС ще з 2015 року почав робити реконфігурацію газотранспортної системи, тобто пристосовувати її до тих умов, коли транзиту буде нуль. У 2006му і 2015 році, коли Росія припиняла і постачання газу, і транзит, катастрофи не сталося. Ми розвернули систему в реверс та спокійно витримали цей удар газовою зброєю. Тепер система працюватиме для транспортування газу внутрішнього видобутку. Його нам вистачає. Ну хіба що, якщо буде дуже холодна зима, якийсь мільярд кубів візьмемо за імпортом з Європи.
— Як вважаєте, чи може Росія інтенсивніше обстрілювати нашу газотранспортну систему після того, як припинимо транзит?
● М. Гончар:
— Росіян насправді не зупиняє ніщо. Чи є транзит, чи не буде транзиту, вони все одно будуть нас обстрілювати. Цьогоріч РФ вже неодноразово била по об’єктах газотранспортної системи — по компресорних станціях, які обслуговують і сховища, і трубу.
— А чи може Україна під тиском західних країн чи з інших причин продовжити транзит російського газу?
● В. Омельченко:
— Зберегти транзит можна було б. Але для цього треба ставити умову росіянам: повертайте Україні Запорізьку АЕС, місто Енергодар, припиняйте обстрілювати нашу енергетичну інфраструктуру, і тоді розглянемо питання про продовження транзиту.
