Крім війни, нині людей найбільше турбує шалене зростання цін. Передовсім — пенсіонерів. “Я отримую 3860 гривень на місяць, — скаржиться 82-річна пані Марія. — За комунальні послуги в опалювальний сезон платила близько 1800 гривень. Субсидії не маю, бо в мене прописана онука, та ні вона, ні невістка зі мною не спілкуються. А син помер... Даю собі раду як можу. А що купиш на ту пенсію? Хіба що хліба, якихось круп, овочів, яєць. Масло дороге, то беру спред. Ковбасу теж із найдешевших. Зі солодощів — переважно пряники чи льодяники. Та й на таблетки мушу щось відкласти — тиск скаче”.
“Не уявляю, як наші пенсіонери виживають. Ми — молода сім’я, але також ледве зводимо кінці з кінцями, — каже 34-річна Оксана. — Чоловік працює, я наразі у декретній відпустці. Двоє дітей. Молодшому — вісім місяців. Упаковання підгузків — щонайменше 350 — 450 гривень. Дитяче харчування також недешеве. Та що казати, все дорожчає. Підеш у супермаркет — і тисячі чи дві нема. Стараюся купувати товари за акційними знижками, аби бодай трохи зекономити”.
Те, що ціни зростають, визнають і наші урядовці. До того ж Нацбанк погіршив прогноз інфляції. За його даними, до кінця року вона становитиме 8,7%, тоді як у січні говорили про 8,4%.
Пересічні люди вважають, що показник інфляції у нас суто декларативний і не відображає реального зростання цін, бо насправді усе дорожчає значно швидше, ніж кажуть у НБУ, Мінекономіки та інших державних структурах.
— Не треба плутати прогноз і реалії, — зауважує член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. — На сьогодні інфляція в Україні становить 14,6% у річному вимірі. Це офіційні дані Держстату. Виходить, що прогноз інфляції помилковий — різниться як мінімум у півтора раза. Понад те, Національний банк, коли готував прогноз, мав наївні очікування, що цього року буде сприятлива погода та хороший врожай і що це дасть змогу принаймні знизити вартість продовольчого кошика. Тим часом Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) прогнозує, що цього року в Україні знову будуть спека і поганий врожай. Якщо негативні очікування справдяться, то Нацбанку доведеться ще не раз до кінця року змінювати прогноз інфляції у бік збільшення.
— Влада в різних країнах світу намагається приховати справжній рівень інфляції, — додає кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський. — Бо висока інфляція має негативне сприйняття в суспільстві — люди вважають, що влада не може впоратися зі своїми обов’язками, і рейтинги її підтримки знижуються.
У багатьох державах різні соціальні виплати прив’язані до індексу інфляції. Якщо інфляція зростає, то влада змушена індексувати соціальні виплати, а це — додаткові бюджетні витрати, що збільшує дефіцит держбюджету та погіршує фінансове становище країни. Наприклад, у США для приховування справжнього рівня інфляції запровадили індекс базової інфляції (core inflation rate), до якого не входять продукти харчування та пальне. Ціни на ці товари зростають найбільше. Без врахування їх в індексі інфляція виходить набагато нижчою. До слова, у низці країн виникали скандали через заниження їхніми держорганами статистики справжніх показників інфляції.
— У розвинених країнах влада компенсує населенню зростання споживчих цін — індексує доходи, тобто підвищує заробітні плати й пенсії на рівень інфляції. У цьому й полягає соціальна функція держави, — зазначає експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — В Україні ситуація, на жаль, ускладнена війною. Ми втратили 20% промисловості, 5 мільйонів робочих місць. Значну частину товарів, зокрема й харчі, до нас ввозять з-за кордону. Зростання курсу долара, подорожчання пального, транспортних витрат тощо — усе позначається на цінах. Взнаки дається і підвищення податків — його також перекладають на плечі кінцевого споживача. Тому маємо таке стрімке зростання цін.
— А як узагалі визначають показник інфляції?
— Інфляцію в Україні розраховують за так званим споживчим набором, до якого входить 335 найменувань товарів та послуг, — пояснює голова Комітету економістів України Андрій Новак. — Але проблема, по-перше, у тому, що насправді більшість українців не користується таким великим набором із 335 найменувань. Вони купують до сотні товарів і послуг. Якщо порахувати ціни тієї сотні найменувань, то показник інфляції буде зовсім іншим.
По-друге, у кожної людини індивідуальна структура споживання товарів та послуг. Хтось більше витрачає на транспорт, хтось — на ліки, хтось — на харчі. Тому оцей усереднений показник інфляції переважно не збігається з “індивідуальною” інфляцією.
● О. Хмелевський:
— Так, для розрахунку інфляції Державна служба статистики України визначає споживчий кошик — набір товарів та послуг, які середньостатистичний українець купує протягом звітного періоду. До споживчого кошика, зокрема, входять продукти харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби, одяг, взуття, комунальні витрати, предмети домашнього вжитку, побутова техніка, витрати на медицину, освіту, транспорт, зв'язок, відпочинок тощо. Об'єктивних даних щодо реального середнього споживчого кошика немає. Одні люди споживають одні товари, а інші — інші. Також пропорції цих товарів у структурі витрат визначити фактично неможливо. Хтось купує гречку, а хтось — пшоно, хтось їсть м'ясо, а хтось вегетаріанець, хтось через скрутне матеріальне становище не може купити собі м'ясо-молочні продукти.
Державна служба статистики стверджує, що вона визначає кошик на підставі обстеження умов життя домогосподарств. Те, що працівники служби реально обстежують умови життя домогосподарств, а для об'єктивності треба провести перевірку десятків тисяч господарств, викликає сумніви. І наскільки правдивими є відповіді респондентів, теж невідомо. Українці не люблять розповідати про свої доходи, витрати, що і в яких обсягах вони споживають. Тож є широкий простір для маніпуляцій зі споживчим кошиком.
Далі треба визначити ціни, за якими купують товари пересічні українці. Служба стверджує, що збирає інформацію про ціни від 13 тисяч підприємств торгівлі, сфери послуг та ринків. Проте часто ціни, які підприємства вказують у звітності, не відповідають тим цінам, за якими вони реально продають товари чи послуги. Також ціни істотно відрізняються по регіонах. Тож служба статистики, яка підконтрольна уряду, має велике поле для маневру, щоби вказати нижче значення цін.
Розрахувавши вартість споживчого кошику за попередній період, Держстат визначає вартість споживчого кошика за звітний період. Співвідношення вартості цих кошиків і дає індекс інфляції споживчих цін. Тож реальна інфляція завжди значно вища, ніж та, про яку нам повідомляє статистика.
— Що буде з цінами далі?
● О. Хмелевський:
— Наприкінці весни ціни на багато продуктів харчування традиційно знижуються. Аграрії розпродають залишки торішнього врожаю, щоби звільнити місце на складах для нової продукції. З'являються свіжі овочі, які спочатку досить дорогі, а потім поступово дешевшають. Влітку зростає виробництво яєць, підвищуються надої молока, знижуються ціни на корм для худоби. Тому інфляція влітку та на початку осені дещо спаде. Але пізньої осені ціни знову поповзуть вгору.
Разом з тим влітку нас може чекати підвищення тарифів на електроенергію та, можливо, на інші види комунальних послуг (мораторій на підвищення тарифів, встановлений на час воєнного стану, не стосується електрики, холодної води та утримання будинків — Авт.). Наприкінці року знову зростатимуть ціни на овочі, м'ясо-молочну продукцію, яйця. Стосовно вартості круп, олії, хліба, макаронних виробів, то багато залежатиме від врожаю. Великий врожай стримуватиме ціни, але якщо він виявиться поганим, то ціни зростатимуть. Те саме стосується врожаю овочів та фруктів. Ціни на одяг та взуття, які до нас здебільшого ввозять з-за кордону, залежатимуть від валютного курсу.
— Як вважаєте, якою мала би бути мінімальна пенсія та мінімальна зарплата в Україні, щоби люди могли дозволити собі усе необхідне?
● О. Хмелевський:
— Реальний споживчий мінімум в Україні становить 7 — 8 тисяч гривень, тож мінімальні пенсії та соціальні виплати мають бути на цьому ж рівні. Що стосується мінімальних зарплат, то з них стягують податки, а люди, що працюють, утримують на ці зарплати свої сім'ї. Тому мінімальна зарплата має бути на рівні, не меншому як 17 тисяч гривень.
— Як вважаєте, якою мала б бути мінімальна пенсія та мінімальна зарплата в Україні, щоб люди могли дозволити собі усе конче потрібне?
● А. Павловський:
— У нас ніхто не приховує, що всі соціальні стандарти, зокрема і прожитковий мінімум, занижені у 2,5 — 3 рази. Мінекономіки подавало таку інформацію. Понад те, усі соціальні стандарти заморожені на рівні 2024 року (уряд у бюджетній резолюції зафіксував замороження соцстандартів на три роки — до 2027-го). А ціни ніхто не заморозив — вони зростають. Тож не дивно, що купівельна спроможність населення знижується. Мінімальна зарплата нині — 8 тисяч гривень, профспілки кажуть, що вона має становити як мінімум 18 тисяч. А мінімальна пенсія мала б бути на рівні 9 — 10 тисяч. У нас майже 3 мільйони отримують мінімальну пенсію — 2361 гривню. Дивуюся, як за нинішніх цін ці люди взагалі виживають.
