Розчарування, гнів і навіть агресію стосовно Ватикану викликали у багатьох висловлювання глави Католицької церкви про те, що Україна повинна мати сміливість підняти білий прапор і погодитися на переговори. Дехто навіть закликав Апостольську столицю до “білого диму” (білий дим над Сикстинською капелою свідчить про обрання нового понтифіка).
Цікаво, що вже не вперше Папа Римський Франциск дозволяє собі, м’яко кажучи, контроверсійні висловлювання. Торік у серпні у відеозверненні до російської католицької молоді понтифік назвав Росію часів Петра I та Катерини II великою, просвіченою імперією: “Ви — нащадки великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії — великої, просвіченої, (країни) великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини”.
У серпні 2022 року Папа Франциск, кажучи про війну в Україні, згадав про смерть у Москві російської пропагандистки Дар’ї Дугіної, назвавши її “невинною жертвою війни”
Неабияк обурила українців і хресна хода у Ватикані два роки тому. Тоді хрест несли разом українка й росіянка, які на той час багато років жили в Італії. За задумом Ватикану, така акція мала б символізувати примирення народів. Понад те, у планах також було зачитування тексту, в якому йшлося про “братні народи”, але на наполегливе прохання української сторони від його озвучення відмовилися.
Виглядає так, що Папа Франциск по один бік з Путіним, а не з вірними з України.
— Чи можуть віряни, священники чи єпископи ініціювати усунення Папи? Чи були такі прецеденти в історії?
— Можуть, але не в такому випадку, — зауважує науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, доктор богослов’я Анатолій Бабинський. — Це можливо лише тоді, коли Папа проголошуватиме єретичні думки, які суперечать церковним догматам і вірі. А висловлювання, про які йдеться тут, — це приватні думки Папи. Не все, що він каже, має однакову вагу. У своїх приватних міркуваннях, політичних поглядах він є такою ж людиною, як усі, зі своїми упередженнями, стереотипами тощо. Питання тут тільки в тому, чи має він їх висловлювати? Така висока позиція і розуміння, що твої слова відлунюють потім у всіх куточках світу, вимагає дуже відповідального ставлення до слів і жестів.
В історії всіляке було. Бувало, що і пап усували. Наприклад, Бенедикт IX, що прийшов на престол у жовтні 1032 року, втратив його через начебто корисливе використання папської влади — у вересні 1044 року обурені римляни вигнали його з міста.
Але в новітній історії таких прецедентів не було. Папа може сам піти на спочинок, коли відчує, що більше не має сили очолювати Церкву. Так зробив Бенедикт ХVI. Франциск також натякав, що не буде на римській катедрі до смерті. Але навряд чи цей випадок може стати таким каталізатором.
— У канонічному праві немає такого механізму, щоб усунути Папу. Захисне право у нього з’явилося після того, як у давнину різні “партії” чи то кардиналів, чи то єпископів, що збиралися на Соборі, голосували за усунення неугодного їм Папи та обирали свого. Таким чином з’являвся антипапа. І виходило непорозуміння серед вірних, коли Католицька церква мала “двох” пап, інколи навіть “трьох”, — зауважує директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського, отець Петро Балог. — Папа закінчує своє служіння або разом зі своєю смертю, або через своє особисте зречення. Причому це зречення, щоб було дійсне, має бути свідоме і добровільне, не під тиском і не без усвідомлення наслідків. Отже, під час служіння Папи можливі лише розмови з ним, часом запити до нього чи то від єпископів, чи то від кардиналів, чи теж від мирян (або і від усіх разом). І, нарешті, спочатку завжди належить прояснити, які дії чи слова Папи об’єктивно шкодять Церкві, а які дехто сприймає як шкідливі.
— Чи не є помилкою Церкви не мати механізму відсторонення з папського престолу того, хто завдає їй шкоди?
● А. Бабинський:
— Це не так просто, як здається. Католицька Церква — це 1,3 мільярда вірних. Сьогодні щось одним не сподобається, а завтра іншим. Це буде безкінечний процес. Ефективніше буде працювати з Папою і пояснювати йому інформацію про ситуацію. Варто розуміти, що навколо Папи є цілий апарат співпрацівників, які теж впливають на нього. З ними теж варто працювати. А тих, які відверто доносять Папі неправдиву інформацію чи роблять шкоду, — просто викривати.
— В історії Римо-католицької церкви вже були випадки, коли гідний і, безумовно, авторитетний Папа — Іван Павло ІІ — перепрошував за підтримання зла чи мовчання на злочини інших очільників Церкви, — каже старша наукова співробітниця Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України Оксана Горкуша. — Ми не повинні переносити недалекоглядність чи необачність висловлювань певних осіб, хоч би які посади вони обіймали й статуси отримували, на оцінку цілої Церкви. І українські римо-католики, і українські греко-католики дистанціювались від таких багатозначних висловів Папи Франциска, які не враховують нашої справжньої ситуації та не свідчать правди як такої, а лише особисті міркування людини. Найбільше шкоди завдано саме їм, бо замість співчуття вони почули від свого духовного лідера заклики до непротивлення злу та присоромлення.
Папі Франциску личило б свідчити істину й засуджувати гріх, викривати злочинця, дивитись в очі правді й називати речі властивими іменами. Та співчувати тим, кого нині вбивають і знищують, гвалтують та грабують кремлівські злочинці.
— У чому небезпека висловлювань Папи Римського на кшталт білого прапора для України?
— Заявляючи про те, що треба мати мужність підняти білий прапор і йти на переговори, Папа Римський немовби сказав, що Україна програє у цій війні або вже програла, тому треба здаватись на милість Путіна, — додає завідувач кафедри політичних наук УКУ, доктор філософії Юрій Підлісний. — Цими словами він начебто підтверджує, що в світі панує право сильного, і Папа готовий підтримувати право сили. Фактично понтифік, закликавши Україну до капітуляції, солідаризувався з агресором у досягненні його мети, тобто увійшов у коаліцію з Московією у війні проти України. Заяви на користь агресора ставлять Ватикан в одну коаліцію з Росією, Північною Кореєю, Іраном, Китаєм — де-факто він стає членом осі зла. Такі висловлювання заохочують агресора та автократів і диктаторів по всьому світу — вони ж бо матимуть підтримку самого Папи... Над Сикстинською каплицею давно не було диму.
