“Відбуваються лише невеликі просування, лінія фронту зміщується то туди, то сюди. Але загалом ситуація дуже складна. Війна зайшла у глухий кут уже кілька місяців тому, і наразі не видно жодних змін. Я гадаю, що війна триватиме ще дуже довго”, — заявив генерал. Водночас він зауважив, що наразі росіяни виробляють набагато більше озброєння, ніж Захід може поставити Україні. Така ситуація склалась через те, що європейські структури не створені для війни, а бюрократія, адміністрація та законодавство сповільнюють процеси.
— Наразі жодна зі сторін справді не має стратегічного успіху. Тактичні успіхи ЗСУ та окупантів не приводять до корінних змін на лінії бойового зіткнення, — каже Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ “Права справа”. — За понад два роки ворог не виконав навіть першої частини так званої СВО, а саме вихід на адмінкордони Донецької області. Наразі до 40% території Донеччини перебуває під контролем Сил оборони. І щонайголовніше — ворог не має перспектив у найближчий час виконати це завдання. Адже попереду великі промислові міста — Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка тощо. Враховуючи темпи просування армії РФ, те, що бої за Бахмут тривали дев’ять місяців, а за Авдіївку — пів року, можна сказати, що перспективи завершення війни наразі не проглядаються.
— Про те, що війна зайшла у глухий кут, ще минулого року попереджав головком Валерій Залужний, — зауважує Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — Склалася така ситуація, що у Сил оборони зовсім інші пріоритети, ніж були станом на 2022 рік. Тоді для нас головним був контрнаступ, звільнення окупованих територій. Ці завдання залишаються, але радше на середньострокову перспективу. На сьогодні наш основний пріоритет — оборона та виснаження ворога.
— Чи можуть ЗСУ змінити ситуацію на полі бою?
— Так, якщо західні партнери оперативно та у повному обсязі виконуватимуть свої зобов’язання щодо надання військової допомоги, — зауважує Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Та наразі з цим проблеми.
— Виходом з глухого кута може стати отримання ЗСУ якомога більшої кількості зброї від наших союзників, — додає Петро Черник, військовий аналітик, полковник ЗСУ. — Наприклад, достатня кількість ракет ATACMS могла б обвалити логістику ворога й допомогти українській армії вийти на Північне Поазов’я й стиснути лінію розмежування до тієї, яка була станом на 24 лютого 2022 року. Щоправда, є питання, як нам проходити забетоновану ворогом Донеччину? Хіба рівняти її із землею, як свого часу в 1943 році британці з американцями зрівняли Гамбург. Звісно, на це ми не підемо. Як тоді виходити з цієї війни на кордони 1991 року? Це і є своєрідний глухий кут. На мою думку, формула пошуку виходу з війни розпочнеться у червні. Саміт миру в Швейцарії може бути першим кроком до цього. Але до переговорів треба підходити з позиції сили. Тобто наші позиції мають бути кращими. З огляду на те, що системно запрацювали ATACMS по Криму, на мій погляд, почалися перші процеси “задушення” півострова. А це вже дуже серйозний аргумент.
● Д. Снєгирьов:
— Для успіху Сил оборони потрібно декілька факторів, які б дали змогу докорінно змінити характер бойових дій. А саме — паритет у повітрі, вже не кажучи про нашу перевагу. Достатня кількість засобів ураження — ствольної, реактивної артилерії, боєприпасів, зокрема артснарядів та ракет до РСЗВ. Потрібно більше й інженерної техніки для розмінування. Адже під час минулорічного літнього контрнаступу глибина ворожих мінних полів сягала 19 кілометрів. Тимчасом як потреби ЗСУ в інженерній техніці розмінування були задоволені не більше ніж на 15%. Але навіть її ми не змогли прикрити з повітря, і ця техніка ставала легкою здобиччю для російських гелікоптерів.
— Шведський головком заявляє, що ворог у рази перевершує Україну за військовим потенціалом, а Захід не може задовольнити всі потреби ЗСУ.
● О. Коваленко:
— Наразі це так. Але ВПК наших партнерів не стоїть на місці, збільшується виробництво боєприпасів. Захід повертається до виробництва певної номенклатури озброєння, наприклад гаубиць М777. Проведено модифікацію нових засобів озброєння з урахуванням досвіду бойових дій на території України.
— А як довго РФ може вести війну?
● П. Черник:
— У Росії ресурси також вичерпуються. Величезні російські склади на понад 50% спустошені. Окупанти вже перекидають на фронт БРТ50. Це, власне кажучи, музейні експонати. Наприклад, будувати в достатній кількості БТР-82, БМП-3, БМД-4, Т-90 ворог не може. Кремль розуміє, що не має сили перемогти у війні. Тому й шукає шляхи, як її заморозити.
● Д. Снєгирьов:
— Ресурси Росії доволі обмежені. РФ не здатна вести довготривалу війну. Про це свідчить й заміна тамтешнього міністра оборони. На силовий блок окупанти виділяють близько 6,8% ВВП. Це доволі серйозне навантаження на російський бюджет та економіку. Водночас, за інформацією західних розвідок, економіка РФ спроможна забезпечувати активні бойові дії ще щонайменше півтора-два роки. Нагадаю, що економіка Російської імперії під час Першої світової війни посипалася, коли фінансування армії та ВПК вийшло на рівень понад 5%. Та ми не маємо заспокоювати себе, сподіватися на якогось “чорного лебедя” у РФ. Нині основне завдання ЗСУ — втримати рубежі оборони, щоб не посипався фронт.
