Організатори розбили дистанцію на чотири відрізки — 55, 65, 44 і 28 кілометрів. Саме таку відстань учасникам доводилось долати кожного дня. Одеситка Олена Шевченко пробігла 192 кілометри за 15 годин 33 хвилини та 22 секунди.
Українка впевнено виграла перші три забіги й перед останнім днем мала 50 хвилинну перевагу над другим місцем. Тож обрала такий темп, щоб ця перевага дозволила їй стати переможницею.
— В останній день туркеня все ще намагалась мене випередити, — розповідає Олена Шевченко. — Вона молода і 21 кілометр пробігає за 1 годину 27 хвилин. Я так швидко не бігаю. І якби повелась на її ритм, могла б просто не фінішувати. А так бігла з комфортною для мене швидкістю і здобула впевнену перемогу.
— Як поводиться організм при таких щоденних навантаженнях?
— Я ж не вперше біжу такі відстані. За десять днів пробігала й 500 кілометрів (по 50 кілометрів щодня), тож знаю, як відновлюватись. Але цього разу це не спрацювало. Моїй доньці 4,5 рочка, я залишила її в Одесі з мамою. Постійно переживала через обстріли, стежила за тривогами й узагалі не могла спати. Організатори навіть хотіли якийсь укол заспокійливий мені зробити, щоб відключилась. Та я не погодилась, бо не знала, як організм на це відреагує. Відтак спала не більш як дві години на добу. Була виснажена, під час бігу накривав сон.
Кожен день я брала з собою на дистанцію прапор України, на фініші витягувала його й підіймала. Уявіть, якою була втома, коли в останній день я просто не могла підняти над головою дві руки, бо вони мене не слухались. Це вартувало величезних зусиль.
— Маєте свій секрет, як витримати такі нелюдські навантаження?
— Є три основні складові. Це спеціальні шкарпетки, до речі, українського виробництва, спеціальні кросівки і якісне спортивне харчування. Ось ці три речі підтримували мене на змаганнях. Про тренування не говорю, бо це основа, без якої навіть до лінії старту не можна підходити.
— На фініші ви не сильно раділи. Далася взнаки втома?
— Не тільки. Коли я фінішувала, Росія якраз вдарила ракетою по Сумах, а в нас там родина з малими дітьми живе. Хвала Богу, вони перебували в іншому місці, але скільки я пережила... Коли в мене брали інтерв’ю, розповіла про ці обстріли, про свої переживання, і всі були шоковані, як у такому стані можна було виграти. Вражений розповіддю азербайджанець навіть задонатив певну суму на наш благодійний фонд. (До речі, переможниця ультрамарафону отримала фінансову винагороду — 4000 азербайджанських манатів (еквівалент 100 тисячам гривень. — Авт.).
