В Акапулько завершився етап Світової серії з пляжної боротьби, який відкрив міжнародний сезон у календарі. У змаганнях взяли участь 49 борців з 14 країн світу. Україну представляла Анастасія Кравченко. Вона єдина з-поміж борчинь Європи брала участь у турнірі. У підсумку наша дворазова віцечемпіонка світу здобула бронзову медаль у ваговій категорії до 60 кілограмів, здолавши у поєдинку за третє місце Арелю Ніктеху Новело Гомес з Мексики — 3:1.
“Звісно, я мріяла про золоту медаль, бо завжди ставлю перед собою максимальні завдання, — каже Анастасія Кравченко, — Але й бронзовою нагородою задоволена з огляду на обставини, які склалися перед початком та безпосередньо на турнірі. Все-таки до Мексики Україна не могла делегувати команду, бо така поїздка коштує величезних грошей. Федерація пляжної боротьби подбала, щоб хоч я потрапила в Акапулько. І мені було там нелегко. Коли всіх суперниць підтримували колеги, за мене нікому було уболівати. Та й самій нелегко було в побутовому плані на чужому континенті. На щастя, дуже допомагали члени збірної США. Мабуть, на них вплинула війна в Україні, тож вони мене дуже жаліли і робили все для того, щоб мені було комфортно”.
За словами Анастасії Кравченко, її результат міг би бути значно кращим, якби у Мексиці їй асистував особистий тренер Антон Чуєв. “Загалом у пляжній боротьбі 50% успіху, як правило, залежить від зусиль спортсмена і 50% — від присутності тренера, — пояснює борчиня. — Я ж дуже самостійна, і, на мою думку, 70% успіху залежить від мене і 30% — від тренера. Мені бракувало наставника, який у відповідальну мить міг би дати дуже цінні поради. Тим паче що всі мої п’ять поєдинків були дуже важкими. До речі, у Мексиці я виступала не в “рідній” ваговій категорії до 55 кілограмів, а в категорії до 60 кілограмів, бо ця дисципліна входить до Світової серії. Було нелегко боротися із важчими за себе опонентками”.
Анастасія Кравченко виступає за Харківську область і змушена тренуватися навіть під час обстрілів. “Звісно, морально дуже важко, — визнає борчиня. — Їдеш з Харкова до рідного Кривого Рогу, і там теж небезпечно. У таких умовах живе мій чоловік, моя вся родина, а я їжджу між трьома містами, де не зовсім безпечно: Харковом, Кривим Рогом та Києвом. Загалом, війна в Україні дуже на мене впливає. Я розуміла, що в такий важкий час не маю права повернутися без медалі з далекої Мексики”.
Анастасія Кравченко займається боротьбою 20 років. “Уперше пішла на секцію у семирічному віці, — розповідає титулована спортсменка. — Немалих успіхів досягла у вільній боротьбі, була призеркою чемпіонатів України та Європи. Водночас займалася сумо, а три роки тому спробувала себе у пляжній боротьбі. Вона мені сподобалася тим, що аура таких змагань неймовірна. Ти змагаєшся на гарячому пляжі, часто в екзотичних країнах і відчуваєш гучну підтримку уболівальників. Ну і сам пісок вносить корективи: ми застрягаємо ногами, пісок потрапляє в очі... Але ти така заряджена, що не зважаєш на пісок в очах. У таких обставинах смак перемоги набагато солодший. До того ж цей вид не передбачає боротьби в партері. А ще мені подобається, що у пляжній боротьбі можна виграти сутичку достроково: набираєш три бали — і ти переможець. Якщо ж за три хвилини жоден з учасників не набирає трьох балів, то переможцем стає той, хто має більшу кількість балів за підсумками сутички”.
Додамо, що наступний етап Світової серії відбудеться 7 — 8 травня в Аргентині.
