“Батько все життя віддав веслуванню, — каже донька чемпіона Вікторія Нагорна. — У нього безліч нагород, та найбільше він завжди пишався двома медалями — їх здобув на Олімпіаді-1976 у Монреалі (Канада). Тоді в байдарці-двійці він виборов золото в заїзді на тисячу метрів і срібло — на п’ятсотметрівці.
Батько виховав нас патріотами України. Тож не дивно, що після 24 лютого мій брат, в якого за плечима була лише строкова служба, пішов добровольцем до військкомату і став до лав ЗСУ. Він — артилерист і нині захищає державу від російської орди на Півдні”.
Нещодавно син чемпіона повідомив, що їм для знищення ворогів дуже потрібні квадрокоптери.
“На сімейній нараді тато заявив, що продасть нагороди, аби зібрати необхідні на техніку 220 тисяч гривень, — каже Вікторія. — Вибір впав на олімпійські медалі. Нам батько сказав, що це лише метал, хоча заради нього він віддав довгі роки праці, сили та здоров’я. Україна і армія — понад усе. Спочатку домовився зі знайомими, щоб відвезти їх на аукціон до столиці. Я вирішила попросити поради ще у наших місцевих волонтерів...”
За словами співрозмовниці, останніх так зворушила історія олімпійця, що вони вирішили самотужки зібрати кошти на техніку для військових і зберегти медалі чемпіону.
“Моя дитина теж професійно займається спортом, і я знаю, як це важливо — зберегти свої медалі. Тому мені захотілось, щоб ці нагороди ще порадували онуків та правнуків Сергія Нагорного, — пояснює “Експресу” волонтерка Аля Аббасова. — Я сказала, що можемо спробувати розпочати збір, а вже якщо не вдасться — продамо медалі. Опублікувала пост у соцмережі...
Уже за дві доби ми зібрали 110 тисяч гривень — на один квадрокоптер. Ще один купує обласна військова адміністрація, яка теж не залишилась байдужою до цієї ініціативи. Правду кажучи, тоді плакали всі, навіть Сергій Нагорний. А ми вкотре переконались, що з такими людьми жоден ворог нас не переможе”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як окупанти намагаються вбити українську мову
