На Континентальному кубку з лижних перегонів, який відбувся у словацькому місті Штрбське Плесо, три нагороди до скарбнички поклали юніори, дві — в активі дорослої команди.
Зокрема, у змаганні серед дорослих Анастасія Нікон здобула “срібло” у спринтерській гонці класичним стилем на дистанції 1,4 кілометра, а Олександр Лісогор фінішував третім у гонці вільним стилем на дистанції 10 кілометрів. На турнірі серед 20-річних золоту медаль здобула Софія Шкатула, а Дарина Мигаль та Денис Мухотінов стали віцечемпіонами.
“Ми задоволені виступом у Словаччині, але могли вибороти ще дві бронзові нагороди, — каже Олександр Пуцко, головний тренер збірної України з лижних перегонів. — Руслан Денисов посів четверте місце, а наші лижниці — від четвертого по шосте. Вони були претендентами на медалі, але їм не вистачило сил за один кілометр до фінішу. Та все ж результати солідні, зважаючи на високий рівень учасників турніру. Зауважу, що в змаганнях не брав участі Дмитро Драгун. Він ще не оговтався від перелому ноги, якого зазнав під час падіння. Дмитро тренується і заодно працює гайдлідером незрячого українського біатлоніста”.
Тренер зауважує, що через війну наша доросла збірна втратила майже весь склад. “Більшість лижників родом із Чернігівщини або Сумщини. У перші дні вторгнення майже всі спортсмени подалися за кордон, — розповідає Олександр Пуцко. — Ми ніяк не могли їх повернути, бо самі не знали, що чекає український спорт. Деякі лижники завершили кар’єру. Коли ЗСУ прогнали ворога з півночі, пробували повернути спортсменів, однак не всі відповіли взаємністю. Дехто просто проігнорував наші заклики. Благо, що з-за кордону повернулися Анастасія Нікон, Анастасія Шабалдіна, Дарина Ковальова. Повернувся і Володимир Аксюта, але він вирішив змінити лижний спорт на біатлон. Лідер дорослої збірної Олександр Лісогор вирішив зостатися в Естонії, де йому створили чудові умови для проживання. Але він виступає за збірну України”.
Наставник відзначає добротне державне фінансування лижників, попри війну. “19 наших спортсменів і шість тренерів мали можливість тренуватися у Фінляндії, де ми провели аж 38 днів, — зауважує мій співрозмовник. — Відтак подалися до Словаччини, де донині тренуємося на висоті 1400 метрів над рівнем моря. В Україні також є умови для тренувань, але, на жаль, нема снігу. База у Сянках відповідає усім міжнародним стандартам, на трасі можна проводити чемпіонат Європи. Прикро, але цьогоріч через відсутність снігу й високу температуру нема можливості звести п’ятикілометрову трасу. Вдалося звести з допомогою штучного снігу лише одне півторакілометрове коло. Його вистачить для того, щоб провести чемпіонат України. Проте для повноцінної підготовки нам потрібна траса на п’ять кілометрів”.
