26-річна Тетяна та 28-річний Олександр Ничипорчуки виступали у секторі для метання спису. Жінка метнула 600-грамовий спис на 54,03 метра, а 800-грамовий спис її чоловіка Олександра полетів на відстань 72,36 метра.
“Ми раді, що наша сімейна колекція нагород поповнилася двома золотими медалями, — каже Тетяна Ничипорчук. — Розуміємо, що здатні на ще кращі показники, тому досягнуті результати — не наша межа”.
Сім’я багато тренувалася навіть під час карантину. “Ми два місяці провели у селі Сашка на Рівненщині, — розповідає чемпіонка. — У сусідньому населеному пункті вчителем фізкультури працює мій свекор, він зробив усе можливе для того, щоб ми мали можливість тренуватися на стадіоні. Згодом наш тренер привіз зі столиці списи, ми метали їх. Та й в цілому вели активний спосіб життя — не лише тренувалися, а й багато працювали на городі”.
Олександр і Тетяна познайомилися на тренувальному зборі в Ялті.
“Тривалий час спілкувалися лише про роботу. А у 2014-му, коли Тетяна переїхала з Криму до Києва, стали зустрічатися, — каже Олександр Ничипорчук. — Після анексії Криму чимало спортсменів, земляків Тані, вирішили виступати за Росію, а вона прийняла рішення захищати кольори синьо-жовтого прапора. Я пишаюся таким її вибором”.
“Просто я дуже люблю свою Україну, — запевняє Тетяна. — Вибір для мене був очевидний. До речі, мій перший тренер так і залишився у Криму й тепер працює на благо Росії”.
Тетяна каже, що тренуються вони з чоловіком разом. “Олександр фактично мій другий тренер, — розповідає жінка. — Він вміє добряче поганяти мене й пожаліти у потрібний момент”.
“Неодноразово доводилося заспокоювати дружину через невдачі — вона дуже емоційно реагує на них, — ділиться Олександр. — Роблю все можливе для того, щоб Тетяна не плакала”.
Сім’я Ничипорчуків дотримується суворого спортивного режиму.
“Тренуємося п’ять разів на тиждень по три або три з половиною години, — каже Тетяна. — Виконуємо однакові вправи, але з різними навантаженнями. Наприклад, у ривку я піднімаю 50-кілограмову штангу, а чоловік — від 80 до 100 кілограмів. Я присідаю з 80-кілограмовою штангою, а Сашко — з 140-кілограмовою”.
Чемпіони не дуже задоволені рівнем заробітків в Україні. “Ми цілком присвятили себе спорту, але не маємо можливості відкладати гроші на придбання власного житла. Тому наразі доводиться жити в гуртожитку”, — каже Тетяна Ничипорчук.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про найстаршого професіонального футболіста України
