Ще у дитинстві Андрій Павлюк зацікавився бджолами. Згодом кмітливий і здібний до підприємництва юнак став власником успішного медового бізнесу. А ще він любив спорт, займався бодибілдингом, через що у війську дістав позивний “Рембо”. У перші дні повномасштабного вторгнення Андрій залишив батькам усі ділові документи й добровільно приєднався до ЗСУ. Життя відважного воїна обірвалося на Донецькому напрямку в листопаді 2022-го.
Народився Андрій Павлюк на Тернопільщині. Мріяв стати військовим. Та коли закінчував 11 клас, йому було лише п’ятнадцять. Тож хлопець вирішив навчатися ближче до дому та вступив до Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу. За словами матері Оксани Павлюк, мотивував сина залишитися у Чорткові й спорт. У місті був добре обладнаний спортзал, де Андрій щодня займався бодибілдингом. Згодом юнак навчався і на військовій кафедрі в Тернополі, після закінчення якої дістав звання лейтенанта.
Дядько захисника Андрій Голодун згадує, що з дитинства племінник любив допомагати дідові Антону на пасіці. “Той навіть особливо не вчив Андрійка чогось. Він сам усе схоплював на льоту. Вбирав ті знання у себе, як бджоли вбирають мед з квіток”. — зауважує. Коли дід Антон відійшов у засвіти, то залишив у спадок дітям і внукам шість вуликів, 18-річному Андрієві дісталися два. А через кілька років він уже мав їх... 120.
Андрій закінчив інститут з відзнакою. Згодом ще вивчився на менеджера в Тернополі та на управлінця в Івано-Франківську. Паралельно пасічникував, читав багато спеціальної літератури, їздив в Австрію переймати досвід у тамтешніх бджолярів, відкрив крамницю з бджолопродуктами в обласному центрі. Якось разом із колегами виготовив величезну, майже стокілограмову воскову свічку для відпустового центру в Зарваниці. Жартома Андрій Павлюк називав себе мільйонером. Бо казав, що має аж дев’ять мільйонів бджіл.
У перші дні великої війни Андрій приїхав додому, залишив батькам усі бухгалтерські документи й подався до військкомату. Служив начальником розвідки у 45-й окремій артилерійській бригаді. За свою спортивну статуру мав позивний “Рембо”. Воював на Херсонщині, Харківщині, Донеччині. “Додому син телефонував зрідка, нічого не розповідав про війну, а більше запитував про бджіл”, — каже мама воїна.
“Племінник навіть у війську не полишив свого улюбленого заняття, — додає дядько Андрій Голодун. — Якось на Херсонщині натрапив на покинуту пасіку. Дізнався номер телефону її власника, який через вороже бомбардування виїхав із села, і попросив дозволу доглядати бджіл. Разом з побратимами качав мед, половину залишав господарю, а другу — віддавав хлопцям”.
Старший лейтенант Андрій Павлюк поліг під час виконання бойового завдання 22 листопада 2022 року біля селища Олександрівка на Донеччині — підірвався на міні. Мати згадує, що у мить загибелі сина відчула страшний холод, хоча в будинку було напрочуд тепло. Наступного дня в соцмережі на сторінку жінки хтось кинув світлину сина з написом: “Вічна пам’ять Герою”. Пані Оксана стала телефонувати Андрієві, але той не відповідав. Згодом побратими підтвердили страшну звістку.
Поховали Андрія Павлюка у селі Білобожниця на Чортківщині. Воїна посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Близькі зареєстрували петицію про надання захисникові звання Героя України посмертно.
Рідні встановили на його могилі металеву бджолу. Справу Андрія тепер продовжує його молодший брат Віталій.
