12 вересня командир сказав підлеглим, що не може віддавати наказ, але, якщо є добровольці, потрібно забрати поранених і тіла загиблих побратимів. На проведення евакуації зголосились четверо, серед них був гранатометник Олександр Шаповал. Почався обстріл, один зі снарядів вибухнув біля Олександра.
Лише під час прощання з Героєм його побратими дізнались, що з ними пліч-о-пліч воював заслужений артист України, соліст Національної опери України з понад 20-річним стажем.
...У десятирічному віці Олександр почав навчатись у Київському хореографічному училищі й став унікальним танцівником. “Саня щосекунди продумував свою партію, відпрацьовував кожен рух досконало, — каже артист балету Юрій Коробчевський, друг Героя. — Якось під час гастролей у Канаді, колеги зняли відео, як Санька виконує свою партію в темній кімнаті без музики. Такого ніхто не робить!”
“Він жив балетом, був дуже виразним танцівником, міг донести будь-яку партію до глядачів, а вони чекали на кожен його вихід, — додає Максим Мотков, народний артист України. — Майстерно перевтілювався у сценічні образи. Наприклад, задля виконання партії Ескамільо в “Кармен-сюїті” вивчав поведінку тореадорів, завдяки цьому передавав у танці характер свого героя”. “А ще міг миттєво придумувати нові рухи під час виступу. Це було дуже круто”, — твердить пан Юрій.
Фото надав Юрій Коробчевський
У доробку Олександра Шаповала було чимало яскравих партій, зокрема, Еспадо в постановці “Дон Кіхот”, Вакула — у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”, Герцог де Гіз — у “Дамі з камеліями”. “Залежно від партії та виконання Олександр змінювався — він був владним і жорстким в одних постановках, романтичним і чутливим — в інших, — розповідає пан Максим.
Фото надав Юрій Коробчевський
27 червня 2021 року Олександр Шаповал востаннє вийшов на сцену й виконав одну зі своїх улюблених партій у “Кармен-сюїті”. Прощаючись із танцівником, глядачі безперервно вигукували: “Браво! Біс!” Після виходу на пенсію Олександр викладав дуетнокласичний танець у Київському хореографічному коледжі.
На початку повномасштабного вторгнення Олександр Шаповал став до лав ТрО. “Поки не переможемо, потрібно воювати. Я не хочу, аби ворог знову підійшов до Києва”, — сказав він друзям.
Олександр мав чітку позицію: “Україна має бути вільною й незалежною!”
“Свого часу він видалив з телефону контакти тих знайомих, які виїхали з країни і твердили, що українці мають здатись”, — ділиться Максим Мотков. Спершу Олександр Шаповал обороняв столицю, потім вступив до лав ЗСУ, став гранатометником. “Був у штурмовій групі, брав участь у бойових діях під Бахмутом, — каже Юрій Коробчевський. — Згодом його підрозділ перекинули в напрямку Майорська (Донеччина)”.
Фото надав Юрій Коробчевський
Востаннє Олександр зателефонував Юрію Коробчевському шостого вересня, для цього забрався на терикон, бо внизу не було зв’язку. А по позиції працював снайпер. “Я сказав, щоб не ризикував і спускався”, — каже пан Юрій. А він відповів, що скучив, хоче поговорити.
12 вересня пану Юрію подзвонив побратим Олександра й повідомив, що він загинув. “Санька зголосився провести евакуацію побратимів, — каже Юрій Коробчевський. — Почався мінометний обстріл, один зі снарядів вибухнув біля нього...”
“Нині дружина Олександра Тетяна разом із донькою живуть в Англії, там 17-річна Марія продовжує займатись балетом, — каже пан Юрій. — Батько мріяв, що вона стане провідною балериною, надихнув її на навчання у хореографічному коледжі. А 22-річний син Лук’ян працює у Києві, зовні він — копія тата, хіба що трішки вищий. Я завжди підтримуватиму їх — в пам’ять про друга!”
