Дана Лещук родом із Луцька. Вищу освіту (у сферах туризму та графічного дизайну) здобула у Польщі. Певний час працювала за спеціальністю у цій країні. А до Швеції її привело кохання.
“До Швеції переїхала зі своїм хлопцем-шведом під час пандемії, у серпні 2020 року, — розповідає Дана Лещук. — Я вільно говорю англійською, жила 10 років у Польщі, з документами для переїзду складнощів не виникало, адже у мене була європейська карта резидента Польщі. Її мені треба було лише обміняти на шведську. Для цього мала пред’явити контракт на роботу протягом трьох місяців після переїзду”.
Роботу українка почала шукати вже у Швеції. “Пошук виявився набагато важчим, ніж я думала, — ділиться вона. — Я надіслала сотню резюме на різні вакансії, проте майже два місяці це не давало жодних результатів”.
Врешті працевлаштуватися Дані допомогло знайомство з місцевою українкою. Вона знала роботодавця, який якраз шукав фахівців для власної компанії. “Моєю першою роботою у Швеції була посада онлайн-консультанта в галузі оренди житла, — розповідає Дана Лещук. — Я спілкувалася з клієнтами, які шукали помешкання, та допомагала їм. Розмір офіційної зарплати доходив до 25 тисяч крон мінус податок, тому фактично я отримувала 19 тисяч крон. Це орієнтовно 1900 доларів на місяць”.
Згодом Дана краще зрозуміла систему пошуку кадрів у Швеції. “Шведи-роботодавці переважно шукають кадри через знайомих. Тоді вони можуть довіряти потенційному кандидатові, — розповідає Дана Лещук. — Щоб вас взяли на роботу лише за резюме чи результатами співбесіди, ви повинні мати дуже високу кваліфікацію або бути надзвичайно харизматичним.
Також у Швеції є чимало фірм, які називаються “консультбелаг”. Вони наймають до себе на роботу спеціалістів певної галузі й перепродують їхні послуги. Таким фірмам роботодавці теж довіряють. За таким принципом працює мій хлопець на посаді ІТ Developer (займається розробкою та функціонуванням сайтів), та я — як графічна дизайнерка. Це моя друга робота у Швеції”.
Цю вакансію Дана посіла наприкінці літа 2021-го. “Моєю перевагою стало знання шведської. Я вивчала її близько року — спершу брала спеціалізовану літературу й працювала сама, потім відвідувала безплатні курси шведської в Стокгольмі, — каже вона. — Зарплата фахівців нашої сфери з досвідом два-три роки становить у середньому від 35 до 45 тисяч крон (орієнтовно 3700 — 4800 доларів). Додамо, що середня зарплата у Швеції — близько 49 тисяч крон (5000 доларів)”.
Спершу Дана і її хлопець орендували квартиру площею 21 квадратний метр неподалік Стокгольма, вартість — 350 євро на місяць. Нині вони мають власне житло. “На вартість житла у Швеції впливає регіон, район або навіть вулиця. Наприклад, є частини міста, які неофіційно називають “гетто”, — каже українка. — Там живуть переважно біженці з інших країн.
На вартість житла у Швеції впливає регіон, район або навіть вулиця. Наприклад, є частини міста, які неофіційно називають “гетто”.
Мій хлопець купив квартиру площею 65 квадратних метрів поблизу метро, за 20 хвилин від центру Стокгольму за три мільйони крон (це понад 320 тисяч доларів). Квартира в центрі міста площею 40 квадратних метрів коштуватиме у два-три рази дорожче”. Комунальні послуги у Швеції — дорогі, каже українка.
“Ми оплачуємо окремо електроенергію — це приблизно від 200 до 500 крон на місяць, — розповідає Дана. — Решта послуг входить у місячну оплату будинку, яка для нас становить 3500 крон. За всі послуги ми платимо навпіл”.
Заробітчанка каже, що шведське суспільство і доброзичливе, і відчужене водночас. “Тут ніхто не втручається у твоє особисте життя, не дає зайвих порад, — розповідає жінка. — Зі шведами важко подолати бар’єр, щоб вони довірилися вам”.
Кухня у Швеції, зі слів емігрантки, доволі проста. “Місцеві полюбляють страви з картоплі та м’яса — свинини, оленини. Серед них — свинячий рулет “фласкруладер”, гостра ковбаса “істербанд”, рубана оленина “ренстек”, великі пельмені “коттбуллар”. Також часто готують страви з риби, зокрема оселедця. З напоїв обирають каву та мінеральну воду, популярні пунші”, — розповідає Дана.
Повертатись до України емігрантка наразі не планує. “Щомісяця я оплачую рахунки своєї мами, яка живе на Батьківщині, повністю забезпечую себе. В Україні не зможу заробляти, як у Швеції. Тому поки що навідуюся
сюди лише в гості — раз чи два на рік”, — пояснює вона.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як із жителя Львівщини вимагають 2500 гривень "податку на церкву"
