Усіх померлих, у яких діагноз був ковід, відправляють на дослідження до патологоанатомів. Ці фахівці мають підтвердити, що людина померла саме від ковіду, а не супутнього захворювання. “У більшості робимо висновок, що життя особи таки забрав цей вірус”, — каже лікарка-патологоанатом Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро Олена Москалик.
За словами лікарки, на вигляд легені людини, яка померла від ковіду, суттєво відрізняються за типом ушкоджень від тих, що характерні для інших патологій дихальної системи. “Вони мають темно-малиновий колір, а зверху блискучі — ніби вкриті лаком. Звідти витікає темна кров’яна рідина”, — описує лікарка.
Директор Львівського патологоанатомічного центру Євген Панасюк додає — легені померлого від ковіду набряклі, дуже щільні. “Хоча загалом вони мали би бути м’якими, як губка”, — говорить він.
Зазвичай люди з ковідом помирають від легеневої недостатності, зазначає патологоанатом. “Через брак кисню в організмі страждають також ниркова й печінкова системи, — веде далі лікар. — У багатьох випадках настає так зване жирове переродження гіпотоцитів — клітин печінки. За цих умов звичайна структура клітини заміщується жировою краплею і перестає виконувати свою функцію”.
Лікар розповідає один із вражаючих випадків з його робочих днів. “Нещодавно помер 29-річний чоловік, — каже Євген Панасюк. — Він майже місяць перебував у реанімаційному відділенні. Чоловік мав тотальне ураження обох легень. Ми взяли зразки тканин інших органів на дослідження, але не знайшли жодних супутніх захворювань, які б могли ускладнити перебіг хвороби та призвести до смерті. Тож життя молодої людини забрав власне ковід”.
У людей, які довго перебували під апаратами штучної вентиляції легень, під час розтину часто виявляють гостру емфізему легень. “Це процес, коли перегородки між дрібними повітряними міхурами розриваються й утворюються великі міхури, — пояснює Олена Москалик. — Перегородки між ними фіброзуються — тобто на них утворюються рубці. На розтині такі легені схожі на бджолині соти. Ці патологічні зміни вилікувати неможливо”.
У людей, які довго перебували під апаратами штучної вентиляції легень, під час розтину часто виявляють гостру емфізему легень.
За словами медички, робота з померлими від ковіду — вкрай ризикована. “Ми одягаємо захисні костюми, дві пари рукавичок. Адже кров та інші біологічні рідини, які є в тілі людини, навіть після смерті — заражені, — розповідає вона. — До речі, раніше померлих від ковіду ховали у чорних герметичних пакетах, але тепер ритуальні служби роблять спеціальне скло під кришкою труни, щоб родичі могли побачити померлого, проводжаючи його в останню путь”.
Олена Москалик додає — і морально нині працювати вкрай важко. “Люди помирають цілими сім’ями. Ось тиждень тому привозили на розтин жінку, а вчора — її чоловіка, — каже вона. — Та найважче, коли помирають молоді батьки, у яких залишилися малі діти. Кожного разу, як заповнюю такі протоколи розтину, не можу стримати сліз”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Японії вдалося звести до мінімуму летальність від коронавірусу
