Днями відзначали Всесвітній день сітківки ока. Таку дату в календарі виокремили, аби більше уваги приділити розповідям про роль сітківки для зору, а вона безперечно — колосально велика!
— Передусім нагадаю, що сітківка — це внутрішня оболонка ока, в якій розміщено фоторецептори, що вловлюють світло й кольори, — каже Сергій Кривов’яз, член Товариства офтальмологів України. — Саме сітківка відповідає за сприйняття та формування зображення, яке проектується на неї за допомогою рогівки й кришталика, та перетворення його на нервові імпульси, що потім передаються у головний мозок. Роль сітківки можна порівняти з плівкою у фотоапараті, на якій фіксується зображення. Тобто ми бачимо саме завдяки сітківці.
— Отже, і зір втрачаємо теж через неї?
— Так, адже коли рецептори перестають сприймати сигнали ззовні, нема що проектувати на “екран”. Зазвичай проблеми зі сітківкою починаються, коли судини звужуються та перестають живити її.
Найчастіше таке стається не черестан самого ока, а, наприклад, через гіпертонію. Адже під дією високого тиску дрібні кровоносні судини в оці пошкоджуються. А під час гіпертонічного кризу може статися крововилив у сітківку, що може призвести до втрати зору.
Також, наприклад, підвищений рівень цукру провокує розвиток діабетичної ретинопатії, коли страждають судини сітківки, що теж провокує сліпоту. Нерідко буває дистрофія сітківки, коли гинуть фоторецептори. А також — її розриви і відшарування, які зазвичай є наслідком травм, пухлин або надмірного фізичного навантаження.
Врешті, з віком у багатьох розвивається макулярна дегенерація, яка вважається найбільш частою причиною втрати зору в людей після 50-ти років. Вона вражає центральну частину сітківки ока — так звану жовту пляму, яка відповідає за гострий і центральний зір, а також за чіткість зображення. Ось чому старші люди мають труднощі з читанням, переглядом телевізора, водінням автомобіля.
— Як уникнути проблем із сітківкою?
— Більшість патологій сітківки розвивається без больових симптомів, поступово й тривало. А людина не завжди зауважує зниження гостроти зору, адже адаптується до цих змін. Наприклад, не зважає, коли їй стає важче читати, предмети втрачають чіткість, кольори — яскравість.
Також насторожити має, якщо час до часу перед очима з’являється так звана туманна завіса або яскраві феєрверки чи викривлене зображення. Раджу всім дорослим раз у рік проходити профілактичний огляд в офтальмолога. Крім перевірки гостроти зору, лікар має оглянути очне дно та перевірити очний тиск. Окуліст може призначити ультразвукове дослідження очей, флуоресцентну ангіографію судин, електроретинограму тощо.
Більшість патологій сітківки піддаються корекції. Є й такі стани — наприклад, відшарування сітківки, — які вимагають хірургічного втручання.
Читайте також про те, як у ХХІ сторіччі шукають ефективні ліки.
