У нього довжелезний список театральних робіт (від “Енеїди” і “Солодкої Дарусі” до “Калігули”). Проте популярністю 32-річний Іван Бліндар завдячує кіно. Особливо — фільму “Я, “Побєда” і Берлін”, де він зіграв незабутнього Кузьму “Скрябіна”.
— Заради ролі в цьому фільмі я схуд більш як на чотирнадцять кілограмів, — розповідає “Експресу” заслужений артист України. — Це вдалося завдяки активному заняттю кросфітом і здоровому харчуванню. Тоді я важив 67 кілограмів, нині ж — 78 кг. Тобто повернувся до нормального стану: без стресу для організму й надмірної ваги. І чудово почуваюся!
— Кажуть, ви займалися свого часу йогою?
— Так, тричі на тиждень. Вона дуже мені допомогла. Повністю відновила м’язовий корсет і опорно-руховий апарат, бо були клопоти зі спиною. Одне слово, йога “пофіксила” всі мої проблеми. Проте з початком повномасштабки я її закинув. Не ходжу тепер ні в спортзал, ні в басейн. Просто не вистачає ресурсу, щоб знову ввійти у колію.
— Яких принципів дотримуєтесь у харчуванні?
— Стараюся, щоб між прийомами їжі був проміжок приблизно чотири години. Щоправда, снідаю тоді, коли інші люди обідають. Тобто десь о 12-й. Відповідно обідаю о четвертій, а вечеряю о восьмій. Дуже люблю перші страви — супи та борщі. Натомість каші — ні. Ну, хіба що гречану чи банош. А ще вживаю багато зелені, овочів і яєць. Останні — без жовтків. Тільки білок.
— Ви випадково не вегетаріанець?
— У мене був період, ще в студентські часи, що я пів року не їв м’яса. Проте нині вилучаю його зі свого меню лише в піст. Не так з огляду на здоров’я, як з духовних міркувань. Поза тим, звичайно, вживаю. Найбільше смакує індик, хоча не відмовлюся і від кролика. (Усміхається). Дуже люблю також рибу: хек, короп, сібас, дорадо... Та, якщо вже вибирати між м’ясом і рибою, волію все-таки останню.
— Чай чи кава?
— Кава мені не смакує. Ніколи не відчував до неї великої любові. Просто всі пили і я пив. (Усміхається). В останні ж три роки віддаю перевагу чаю. З лимоном і медом замість цукру. До слова, на час дієти — коли готуєшся до зйомок — від нього доводилося відмовлятися зовсім. Навіть від винограду й бананів, у яких багато фруктози. Коли ж не треба дотримуватися дієти, я можу дозволити собі і шоколад, і тістечка. Дуже люблю мусові. З фруктами та ягодами.
— А як у вас зі шкідливими звичками?
— Більш як два роки тому кинув курити. Просто перестало подобатись — і все. Хоча палив тривалий час: з перервами понад десять років. Тепер же, коли на якихось святкуваннях раптом захочеться попускати дим, після пів сигарети мене починає нудити, і я розумію, чому кинув курити. У мене немає ніяких залежностей — ні від тютюнових виробів, ні від алкогольних напоїв. Хіба що від комп’ютерних ігор. (Сміється).
— А якісь фобії маєте?
— Якщо бути чесним, дуже багато. Темноти боюся, глибини, швидкості, всього, що літає та повзає (тобто комах і плазунів), а ще — закритих просторів. Особливо, коли там немає чим дихати... Про мої фобії можна говорити дуже довго. (Усміхається).
— Вам ніколи не доводилося звертатися до психолога чи психотерапевта?
— Звісно, звертався. Ніяких упереджень з цього приводу в мене не було. Давно відчував таку потребу, тому в певний момент вирішив, що треба звернутися за допомогою. Можу однозначно сказати, що мені стало краще. Набагато. Тож раджу всім, у кого якісь мінімальні проблеми, піти до фахівців. Адже сьогодні, в час війни, дуже важливо берегти своє ментальне здоров’я.
