Тут вони мають більше привілеїв, ніж громадяни інших країн, котрі свого часу втекли в Швейцарію у пошуках прихистку від воєнних дій.
“Українці отримують статус S, він дає більше переваг, ніж статус біженця, — розповідає Маріанна Онуфрик, котра із сім’єю виїхала до цієї країни. — Зокрема, він дає право на працю з першого дня отримання статусу S”.
Статус S може отримати кожен українець. Для цього треба звернутися до одного з Федеральних центрів надання притулку — Bundesasylzentrum (BAZ).
Швейцарія надає українцям, які не мають роботи, соціальні виплати. У різних кантонах країни їх розмір різниться, але в середньому становить 10 швейцарських франків на людину в день — це приблизно 380 гривень.
“З кожним наступним членом родини соціальні виплати зменшуються, — каже пані Онуфрик. — Наприклад, мій чоловік отримував 13,5 франка на день, я — 12,5 франка. Троє дітей — 11, 9,5 та 8,5 франка. Загалом у місяць ми отримували на нашу сім’ю з п’яти осіб приблизно 1800 франків (близько 70 тисяч гривень. — Авт.). Це цілком нормальна сума для життя у Швейцарії. Нам навіть вдавалося відкладати кошти”.
Крім того, українці отримують від бецірку (мерії) спеціальні картки, що дозволяють раз на тиждень, сплачуючи символічно один франк, брати продукти відповідно до кількості членів сім’ї. Зазвичай це товари, в яких скоро завершиться термін придатності або які не користуються попитом.
“Буває, що серед запропонованих товарів — рис, олія, багато овочів, фруктів, солодощів, а часом залишаються лише якісь приправи, — розповідає пані Онуфрик. — У будь-якому разі така допомога суттєво економить бюджет сім’ї.
Щодо одягу, то є спеціальні точки (при церквах, школах), де українці можуть безплатно взяти вживані речі”.
Чи реально українцю у Швейцарії знайти роботу? Цілком. “Наприклад, технічні спеціальності не потребують володіння іноземною мовою, це може бути, приміром, робота на заводі на конвеєрі”, — каже Маріанна.
У Швейцарії великий дефіцит медичних працівників, є приблизно 12 тисяч вакансій. Тож люди з медичною освітою, передусім молодший медичний персонал, можуть працевлаштуватися.
“Місцева влада допомагає з оформленням документів на роботу, визнанням дипломів медиків”, — каже співрозмовниця.
А де жити? “Нам не просто знайшли окрему квартиру й оплатили за перші три місяці оренди, але й забезпечили всім необхідним: надали ліжка, телевізор, матраци, меблі, рушники, набір каструль, сковорідку, пилосмок, — розповідає Маріанна. — Тепер ми вже самостійно платимо за житло 1350 франків у місяць. Ще 100 франків слід платити за паркомісце, а також раз у рік — 350 франків за телебачення та інтернет. Хоча, спілкуючись з іншими українцями, ми розуміємо, що так пощастило далеко не всім...”
Що стосується освіти для дітей, то вона в Швейцарії безплатна. “Наші діти почали ходити до школи, коли у нас ще не було навіть статусу S, — пояснює Маріанна Онуфрик. — Вивчення німецької мови в нашому кантоні забезпечується неурядовою організацією. Для українців це безплатно”.
