До початку навчального року ще півтора місяця, а у батьківських чатах уже вирують пристрасті довкола грошей. Хоч освітня субвенція на НУШ цьогоріч становить мільярд гривень, вони все одно здають гроші на різне приладдя. Чому ж так?
“Нам дали обдертий клас, з якого забрали все, залишили тільки парти. І начебто ні до чого не змушують, мовляв, хочете для дітей кращого — то робіть, — каже мама майбутнього першокласника Юлія Довбня із міста Каховки, що на Херсонщині. — Тож нам треба пофарбувати стіни, купити штори, килим, подушки для дітей, у роздягальню — полички на взуття, кулер із водою. А ще здати 615 гривень на друковані зошити (вчителька запевняє: якщо діти писатимуть лише в зошитах у клітинку чи косу лінійку, то перехочуть вчитись, бо їм буде нецікаво), 400 гривень — на канцелярію. Ще 200 — 250 гривень — на туалетний папір, рідке мило, мийний засіб, паперові рушнички тощо”.
Цікаво, що в школі, про яку розповідає Юлія Довбня, запевняють — для перших класів тут усе привезуть.
“Наразі нам видали парти і стільці для дітей, — каже Ірина Шевченко, директорка Малокаховського закладу загальної середньої освіти. — Кабінет для першого класу буде облаштований — сільська рада має подбати про ремонт та освітлення, спонсор надасть шафи, обладнання за стандартами НУШ надійде від районного відділу освіти. Все, що нам потрібно для НУШ, ми замовили і чекаємо поставок, які заплановані на 10 — 15 серпня. Єдине, про що попросили батьків, — шпалери для роздягальні, адже під неї переобладнуємо кабінет секретаря. Антисептики, рушнички — теж у нашій заявці в райвно, тож від батьків цього ніхто не чекає”.
Виявилось, що ініціатива збору коштів — не від керівництва школи. Нині часто буває, що таку ідею просуває хтось із самих батьків у чатах або ж учителі.
Виявилось, що ініціатива збору коштів — не від керівництва школи.
А ось що нам розповіли у школі Дарницького району Києва. Мама першокласниці Христина Сем перелічує, на що здавала гроші: на потреби класу — 500 гривень, на друковані зошити — 700 гривень, є ще два списки із канцелярією, треба докупити три шафи на одяг.
“Маємо порожній клас, де всьому треба дати лад, аби можна було вчитись за стандартами НУШ, — каже пані Христина. — Дошка звичайна є, а ще треба коркову, каремати у зону відпочинку, кольоровий картридж до принтера тощо”.
Керівництво школи здивувалось, що з батьків збирають гроші. “Нам уже привозять потрібне для перших класів — за останній тиждень отримали ноутбуки та ламінатори, — каже Тетяна Черепінська, в. о. директора школи І — ІІІ ступенів №280 Дарницького району м. Києва. — Директорка тепер у відпустці, багато чого вона отримувала, знаю напевне, що дошки були. Збір грошей з батьків — дивно. Це точно про нашу школу?”
Тим часом у школі Ірпеня на Київщині, куди до першого класу йде дитина Григорія Іванченка, така ситуація: “У класі стіл та стілець вчителя уже на ладан дишуть, штор немає, меблів бракує. Потрібні телевізор та комп’ютер (діти навчатимуться за спеціальною програмою). Здати на все це потрібно по тисячі гривень.
Моя дружина у чаті запропонувала звернутись до відділу освіти, батьківський комітет написав заяву. Керівник відділу пообіцяв закрити питання з меблями за державний кошт!”
Юристи підтверджують: усе, що повинні принести до школи батьки першокласників, — це визначені законом документи.
“На школу виділяють кошти, особливо для забезпечення навчання за стандартами НУШ, — каже Роман Бондаренко, юрист громадського об’єднання “Батьки SOS”. — Щоправда, далеко не всі кошти на НУШ освоюють на місцях!
Тому, якщо умови в школі неналежні, пишіть заяви, листи, звернення, просіть та вимагайте гроші для забезпечення хороших умов навчання. Якщо від вас вимагають благодійні внески — звертайтесь до адміністрації закладу, у відділи чи управління освіти, на гарячу лінію МОН, пишіть нам у “Батьки SOS”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому українцям дедалі частіше відмовляють у в’їзді до Шенгенської зони
