Одні діти вже у два роки говорять доволі виразно, а інших і в чотири-п’ять годі зрозуміти. Хтось, не чекаючи, доки вимова внормується, веде сина чи доньку до логопеда, а хтось вважає, що перейматися не варто, — мовляв, до фахівця, якщо буде потреба, підемо перед школою. Який підхід тут правильний? З’ясовуємо у розмові з логопединею та нейропсихологинею Юлією Гордієнко.
— Сина чи доньку варто вести до логопеда на діагностику, якщо батьки тривожаться щодо мовлення дитини, — пояснює фахівчиня. — Є певні “червоні прапорці”, на які слід звернути увагу. Наприклад, коли до року-півтора дитина не гукає і не промовляє перших слів, як-от “ма-ма” чи “та-то”.
— А якою має бути вимова у два-три роки?
— У два роки має з’явитись перша фраза, скажімо, “мама, дай”. Три роки — час формування словника дитини і правильного його використання. В активному користуванні маляти має бути близько тисячі слів, а також прості речення. Саме в цей період дитина починає відмінювати слова за числами та родами, вживати прийменники, займенники.
Якщо у малюків віком два-три роки і старших мовлення — така собі каша в роті, коли дитина говорить “своєю мовою”, потрібно негайно звернутися за консультацією до логопеда.
— Коли вимова дитини має внормуватися?
— Діагностику звуковимови проводять із чотирьох-п’яти років. Саме в цей час дитина має вимовляти шиплячі (ш, ж, ч, дж), свистячі (с, з, ц, дз). Звук “р” з’являється після п’яти років. У шість років у дитини всі звуки повинні звучати правильно.
Під час діагностики логопед оцінює не лише мовлення дитини, а й моторику, фонематичний слух (сприйняття мовлення), увагу, пам’ять, комунікацію, мислення. Після неї логопед може порадити додатково пройти обстеження в інших спеціалістів. Наприклад, у невролога — якщо є підозра на неврологічний статус (порушення тонусу м’язів), чи дитячого психіатра — коли є підозра на аутизм чи інші хвороби.
— Від чого загалом залежить розвиток мовлення дитини? Адже буває, що діти з однієї сім’ї, але їхня вимова у тому самому віці — істотно різниться.
— На розвиток мовлення дитини впливає не лише середовище, в якому вона росте. Тут значення також мають вагітність і пологи матері, хвороби дитини в ранньому віці. Тому перед діагностикою спеціаліст завжди цікавиться цими аспектами. Зрештою, будова та функціонування органів артикуляції, дихання у кожної людини різняться. А це також один із чинників звуковимови.
Загалом треба розвивати загальну та дрібну моторику дитини. Тут допоможе ліплення з пластиліну, малювання, складання конструкторів. І варто обмежити “спілкування” дитини з гаджетами. Адже вони перезбуджують нервову систему маляти і спричиняють затримку розвитку.
