З кожним днем стає дедалі холодніше, а тому волонтери нарощують темпи допомоги військовим на фронті теплими речами та зігрівальними пристроями. Розповідаємо про такі ініціативи.
...На обійсті 47-річного Ігоря Туровського із села Велика Вільшанка, що на Київщині, робота починається о сьомій ранку. Чоловік прагне зробити якомога більше пічок, які називає ракетами. Замовлень, каже, чимало, лише встигай!
● Пічка-ракета. Фото надане героєм статті
“Тепер ще й зі світлом додалися проблеми. Але працюємо, з Божою допомогою і підтримкою людей все вдається. Нині роблю буржуйки з бойлерів, — зазначає Ігор Туровський. — Загалом зробив уже більш як 10 таких пічок.
Мої буржуйки — компактні, вага однієї — 10 кг. У цьому їх перевага. Їх зручно перевозити, коли бійці змінюють позиції. Ніжки там знімаються, вона регулюється ціпком, без ручки”.
Ця пічка — вертикальна. Має дуже високу тягу, за що й отримала назву “ракета”. Палять таку буржуйку як дровами, так і дрібними гілочками.
Тим часом на Вінниччині 63-річний Володимир Попов почав робити буржуйки-“невидимки” для військових. Вони не лише зручні, а й непомітні для ворога, оскільки диму від них зовсім немає. Весь секрет — у піролізному згорянні газу.
“У старовинній дідусевій книзі я прочитав, що в Другу світову війну автомобілі їздили на піролізному газі, — ділиться чоловік. — Цей самий процес я використав до буржуйки...”
Обігрівальний прилад роблять з порожніх газових балонів, які привозять небайдужі. Потрібні також листовий метал і товстостінна труба. Собівартість такої пічки — 500 — 600 грн.
На виготовлення однієї майстрові потрібно 6 — 7 годин. Загалом чоловік виготовив понад 20 буржуйок-“невидимок”. Вони легко поміщаються у бліндаж, де є троє-четверо осіб. Вага пристрою — 30 — 35 кг.
“МАМО, Я У ШАПЦІ!”
В Україні також працює рух “Зігрій” — він виготовляє для захисників та захисниць в’язані речі.
“Ідея виникла спонтанно, — каже Ростислав Смирнов, співзасновник проекту. — Можна було би просто закупити, умовно кажучи, шапки для захисників, але в цих речах не було б такої символіки, як у тих, що зв’язані українцями. Це речі з душею! Між собою ми жартуємо, що основна мета — аби кожен військовий міг зателефонувати мамі й сказати: “Мамо, я у шапці”!
Менш ніж за тиждень з часу старту руху “Зігрій” до нього доєдналися пів тисячі охочих допомогти. Ці люди в’яжуть для бійців ЗСУ светри, шапки, шкарпетки, балаклави, пледи і т. п.
● Ці шапки для військових зв‘язала волонтерка Катерина Буштрук. Фото надане героєм статті
“До нас долучаються не лише українці, але й іноземці — з Франції, Італії, Швеції та інших країн Європи, — додає пан Ростислав. — Дехто вже має готові вироби й хоче передати їх військовим. За шість днів ми сформували першу передачу — понад сотню в’язаних речей”.
У проекті бере участь 64-річна Зінаїда Варданян із села Тараща на Київщині. “Мені на фронт уже пізно, а ось зігріти воїнів теплом і турботою — це я можу, — каже пенсіонерка. — Довідавшись в інтернеті про ініціативу “Зігрій”, ні хвилини не сумнівалась, що маю долучитись. До того ж колись в’язала жилетки, светри, тож маю досвід... Якщо кожен із нас хоча б однією справою допоможе нашим бійцям, перемога України стане ще ближчою”.
