Це друга частина спецпроекту газети “Експрес” про життя у селах у різних куточках України. У попередніх текстах ми розповідали про ведення господарства в селах Західної, Східної, Південної та Центральної України. Сьогодні пропонуємо вашій увазі наступний розділ — про те, як люди в різних регіонах ставляться
до влади.
Доля цього села нелегка. З приходом радянської влади тут у 1920-х запанував голод, який забрав кількасот життів місцевих мешканців. У 1932 — 1933 роках — знову Голодомор. Далі — Друга світова, коли більшість чоловіків Великого Токмака пішли на фронт, звідки чимало не повернулись. Як село з такою нелегкою долею ставиться нині до влади в Україні?
На останніх президентських виборах місцеві у першому турі надали перевагу Володимиру Зеленському (37,05%) та Юрію Бойку (16,73%). А в другому з величезним відривом від опонента лідирував чинний президент, який здобув 93,22% голосів виборців.
...До Верхнього Токмака їду з селища Чернігівка — для цього взяла таксі, адже автобус сюди їздить лише раз на день. За вікном автівки бачу височенний пам’ятник воїнам-авіаторам. Далі — братська могила радянських воїнів, меморіальний комплекс на честь загиблих у Другій світовій. Під’їжджаємо до центру Верхнього Токмака. Тут одразу знайомлюсь з трьома жінками, які готуються до обіду в кафе. Жінки кажуть, що не надто цікавляться політикою, але вболівають за Зеленського. “Якби знову вибори, то в селі його б піддержали, бо здвиги є. Навіть дорогу до нас зробили”, — каже 36-річна кухарка Ніна. Йду далі. Ліворуч — будинок культури. Перед будівлею постамент. Раніше на ньому був бюст Леніна, але після декомунізації на його місці з’явився скрипічний ключ. На будівлі майорить український прапор.
Неподалік троє чоловіків обговорюють свої будні. Один із них — 52-річний Василь Коротич. “Я голосував за Зеленського, але, якшо чесно, то за політикою не дуже стежу. По телевізору хіба футбол дивлюсь”, — каже чоловік.
Товариш пана Василя, 60-річний Петро Бондаренко, каже, що для нього головне, аби влада закінчила війну: “Я й сам воював у 2015 році, і син мій, а толку — ніякого”.
Іду далі. Дорогою знайомлюся з місцевою продавчинею — 55-річною Ларисою Кузьменко. Жінка нарікає на малозабезпеченість. “Хочеться, щоб якщо не ми, то щоб діти та внуки краще жили в Україні”, — каже Лариса Михайлівна. Утім нинішньою владою жінка задоволена. “Видно, що країна змінюється, — каже селянка. — Так, Зеленський помиляється, але всі роблять помилки. А от найбільшим злом в Україні був Порошенко, я так думаю. Йому пора відійти від влади, на пенсію. І іншим старим політикам пора. Бо ж сидять там і критикують Зеленського! А чого ж нічого не робили, як були на його місці?”
64-річний пан Сергій, який обрізає виноград біля свого обійстя, нарікає на бідне життя і на недолугість влади. “Хорошого мало. Пенсії якихось дві тисячі. Виживати вже надоїло. Хочеться жити”, — каже він, не припиняючи роботу. Політичними новинами пан Сергій, як і ще багато моїх співрозмовників у селі, не цікавиться. “Бо я з дня у день думаю, за що жить. Здоров’я ні к чорту. А політика мені — по барабану. Від того, що ті депутати там говорять, мені не легше”, — каже він.
Я з дня у день думаю, за що жить. Здоров’я ні к чорту. А політика мені — по барабану.
Трохи далі польовою стежкою йде додому з онучкою 58-річна Наталія Бірюкова. Жінка працює у дитячому садочку. Каже, після децентралізації у селі стало гірше жити. “Особливо це відчувається з матеріального забезпечення — живемо за залишковим принципом. Грошей у дитсадку бракує навіть на мийні засоби та антисептики”, — каже жінка.
На відміну від своїх односельчан, Наталія Григорівна цікавиться політикою, навіть дивиться засідання Верховної Ради. “Хочу бути в курсі, що там відбувається, — пояснює вона. — Загалом у нас люди тепер більше за Зеленського. І я не шкодую, що за нього голосувала. Ми з чоловіком його підтримуємо. А бували вибори, коли у нас з ним ледь до розлучення не доходило. Я — за Ющенка, а він за Януковича... Втім з усіх президентів України до нинішнього ставлюсь найбільш позитивно! Думаю, що він хоче того ж, що й ми — щоб усі жили добре. Та йому одному переламати систему важко... Я за те, щоб змінити склад Верховної Ради. Таких, як Тимошенко чи Бойко, там не треба. Гнати їх!”
Пані Наталія каже, що не лише влада, а й самі люди мають щось робити для добробуту країни. “Маю і таку думку, що патріотизм вимірюється гаманцем, — додає жінка. — От коли люди матимуть благополуччя, то й більшими патріотами будуть, і влада їм буде подобатись”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про ставлення до влади у Бишках, де у 1943 році була штаб-квартира Романа Шухевича
