Це фінальна частина спецпроекту газети “Експрес” про життя у селах у різних куточках України. У попередніх текстах ми розповідали про ведення господарства, політичні та релігійні настрої там. Сьогодні
ж пропонуємо вашій увазі репортажі про святкові традиції у громадах Західної, Східної, Південної та Центральної України.
У селі Городнє на Харківщині збереглася унікальна пам’ятка садово-паркової культури — Співочі тераси. Цегляний амфітеатр збудували на початку ХІХ століття на замовлення мецената й цукрозаводчика Павла Харитоненка. Тоді на терасах виступали київські та харківські театри, зустрічалися художники та музиканти. А чи лунають пісні на Співочих терасах сьогодні, і як забавляються сучасні мешканці Городнього?
Співочі тераси розташовані над мальовничим озером серед ліска. В будень тут тихо. Самотньо стоять новенькі альтанки, які збудували для туристів.
“Ці тераси ми відновили 2009 року, — каже 52-річна Лариса Заєць, староста села. — Тоді організували фольклорний фестиваль. А цього року у вересні провели фестиваль “Харитонівська ремінісценція” з виступами симфонічного оркестру та фольк-колективами. Зібралось десь 5 тисяч гостей”.
Разом ідемо до будинку культури — тут віднедавна організовують дискотеки. Лариса Миколаївна показує на смартфоні відео з дискотеки, де під Вєрку Сердючку витанцьовують декілька десятків селян. “Оцій жіночці — 64 роки, цій — 52. А он зовсім молоді дівчата”, — вказує вона.
Нині село — в передчутті Різдва. З цим святом тут пов’язано чимало традицій. Приміром, з початком посту Пилипівка тут ходять по хатах і вітають господарів. “Ходять хлопці або чоловіки. Жінку першу в хату в цей день не пускають: люди вірять, що будуть негаразди увесь рік, — додає пані Ірина. — Чоловік заходить до хати і каже: “Дозвольте привітати! З постом будьте здорові”. За це господарі пригощають, можуть і чарку налити”.
На Святвечір місцеві діти несуть вечерю до хрещених батьків, дідусів, бабусь. Колядувати йдуть зранку на Різдво — першими мають завітати хлопці. А вже ввечері 7 січня — ходять і дівчата, і хлопці.
На Святвечір місцеві діти несуть вечерю до хрещених батьків, дідусів, бабусь.
Шанують тут і святого Миколая. А 22 травня, на так званого весняного Миколая, — у цьому селі храмове свято. “Храм, передусім, — родинне свято, — каже пані Лариса. — На застілля готуємо холодець і пироги — з капустою, картоплею, яблуками, квасолею”.
“А ще у нас популярні страви з картоплі. На домашні посиденьки готуємо драники, — додає 60-річна Ірина Карабут, колишня вчителька історії у місцевій школі, а нині голова Краснокутської ОТГ, куди входить Городнє. — За останньою модою, робимо один великий драник на сковороду. Потім тушимо моркву, цибулю, перець, помідори. Кладемо на одну половину драника, а іншою накриваємо”.
У цій місцевості росте багато слив-угорок. Споконвіків тут чи не в кожному дворі займаються гніченням (в’яленням) слив — роблять це у коптильнях надворі. Такі сливи тут теж додають до святкових страв. Наприклад, начиняють волоським горіхом і поливають збитою з цукром сметаною.
“А ще на свята п’ємо слив’янку — самогон на сливах, — каже староста. — Ну а після слив’янки за столом співаємо народні пісні”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про 88-річного львів'янина, який сім десятиліть підіймається на вершини в різних країнах світу
