Вдень 6 вересня окупанти вдарили ракетою по ринку в місті Костянтинівці Донецької області. Ворожий обстріл відібрав життя 16 людей, ще 33 травмовані. Серед жертв — місцеве подружжя — 54-річна Наталія та 55-річний Микола Шираї.
“Наталя Миколаївна працювала в садочку. За її добре серце та людяність багато батьків хотіли, щоб саме вона була вихователькою їхньої малечі, — розповідає подруга загиблої Ганна Зима. — А ще Наталія гарно малювала, завжди одягалася стильно. Полюбляла червоні, рожеві та білі кольори, добирала зі смаком до них прикраси, вміла зробити красивий макіяж. У своєму будинку вона встигала повертати нове життя давно забутим речам, могла зробити зі звичайного стільця чи шафи витвір мистецтва. Із чоловіком Миколою вони були ідеальна пара — він на своїх стареньких “Жигулях” завжди забирав її з роботи, у всьому допомагав. У вільний час любив рибалити, а ось Наталя куховарила, не раз вона у садочок приносила ароматні пироги і тортики, експериментувала з новими рецептами. У пари дві доньки: молодшій 27 років, старшій — 33”.
Після повномасштабного вторгнення, згадує співрозмовниця, родина Шираїв нікуди не виїжджала, хоча дочки, які мешкають у Дніпрі, кликали їх не раз.
“У садочку Наталю перевели на 2/3 ставки, але жінка працювала далі, бо любила цю справу, — додає пані Ганна. — Микола втратив роботу на заводі, тож, аби трохи заробити, біля хати збудував величезну теплицю. Наталія замовляла саджанці, цибулини й вирощувала на продаж квіти. Особливо популярними серед покупців були Наталчині жовто-сині букети хризантем. Усі у місті знали: якщо хочеш гарний та водночас бюджетний букет — йди до Наталі. Торгувало подружжя кілька разів на тиждень на місцевому ринку. Це у центрі міста, де завжди людно. Микола з одного боку дороги з машини реалізовував квіти у горщиках, а Наталія з другого — стояла з букетами”.
Того трагічного дня, згадують місцеві, ще не встигла пролунати тривога, як почувся свист ракети.
“Епіцентр вибуху був біля машини Миколи. Він згорів усередині. А Наталю відкинуло вибуховою хвилею, внутрішні органи жінці посікло уламками. Дізнавшись про ракетний удар, я відразу набрала подругу, її телефон мовчав, — мовить Ганна Зима. — Потім знайомі повідомили, що вона у лікарні померла під час операції... Дочки тепер картають себе, що не переконали батьків виїхати. Трагедія у місті вкотре показала, що російські окупанти цілеспрямовано знищують цивільних. Бо поряд з ринком не було військових чи частин, лише звичайні люди, які просто прийшли на ринок — на роботу чи за покупками”.
