“Денис жив Україною, — розповідає Олег Слабоспицький, товариш героя. — Для нього боротьба за нашу державу не була порожнім звуком. Він завжди знав: якщо потрібно буде захищати свою землю, візьме до рук зброю”.
Денис Антіпов був учасником десятків акцій громадянської непокори за режиму Януковича: від мовного майдану до Революції Гідності. До слова, під час останньої Денис Антіпов був одним із тих, хто влучно поцілив “коктейлем Молотова” у БТР...
А вісім років тому він з власної ініціативи зголосився до військкомату. Хоч як аспірант Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка мав “бронь”. Тоді його в армію не взяли, а ось у лютому 2015-го киянин таки потрапив до лав ЗСУ.
“Він пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81-ї окремої аеромобільної бригади, — продовжує Олег Слабоспицький. — Майже рік перебував на передовій, виконуючи бойові завдання в Донецькій та Луганській областях. Зокрема здійснював аеророзвідку дій та позицій ворога біля знаменитого летовища, а також на Світлодарській дузі, під Попасною, в Авдіївській промзоні та інших місцях. Незабаром став навіть командиром взводу аеророзвідки свого батальйону”.
Цікаво, що позивним киянина було “Бук”. І не випадково, адже його двоюрідні дідусі воювали в УПА, а їхніми псевдо були “Дуб” та “Листок”.
“Денис дуже любив історію України, зокрема, цікавився визвольним рухом, брав участь у маршах УПА в Києві, — каже товариш загиблого. — А 24 серпня 2016 року здійснилася його давня мрія: взяти участь у параді з нагоди 25-ї річниці Незалежності на Хрещатику...”
Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну киянин, не вагаючись, пішов на війну.
“У 81-й бригаді, де раніше воював, не було вільних посад, тож він шукав місце в інших підрозділах, — згадує пан Слабоспицький. — Знайшов у 95-й бригаді, де також займався аеророзвідкою. 9 березня зазнав контузії та численних травм під час артобстрілу біля міста Ізюму на Харківщині. Як згодом писав сам Денис, це був його другий день народження, адже думав, що загине. Мав численні травми: осколками було посічено обличчя, ушкоджено спину”.
Перебуваючи у шпиталі у Дніпрі, Антіпов продовжував боротьбу, але вже на інформаційному фронті. Він запустив сайт іноземними мовами, щоб показати світові справжнє обличчя війни. Давав інтерв’ю зарубіжним журналістам, знайшов машину для свого підрозділу. Хотів якомога швидше доставити її побратимам.
“На початку травня, не долікувавшись після поранення (він не міг через травму навіть носити бронежилет), Денис повернувся цим автомобілем на передову”, — каже Олег Слабоспицький.
Денис Антіпов героїчно загинув в оборонному бою з противником поблизу села Довгеньке Ізюмського району. Герой дістав поранення, несумісні з життям, унаслідок обстрілу танками й артилерією противника.
Президент нагородив лейтенанта Дениса Антіпова орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Посмертно.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із рідного села Степана Бандери
