“Піднялись, поворот, сіли, пліє!” — лунає впевнений жіночий голос у балетному класі для дорослих. Заняття тут проводить 49-літня Ганна Сапункова, яка 32 роки працювала в театрі Опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові. “Ручку тягнемо, лопатки тримаємо, вище ліктики, підняли підборіддя”, — каже вона.
Кожна учениця, незалежно від віку (а тут є як 20-річні, так і ті, кому під 60), старанно виконує вказівки тренерки. Побувавши на цьому занятті, я переконалась — для балету, як і для кохання, запізно не буває!
...50-річна Юлія відвідує балетну школу для дорослих два місяці.
“У мене — протрузія в поперековому відділі хребта. Рухатись у такому стані — дуже важливо, утім не можна робити різких рухів — а в балеті таких і немає. Тож цей танець чудово підходить для підтримування мого здоров’я”, — певна вона.
І не лише здоров’я. Пані Юлія каже, що знайшла для себе новий сенс життя.
“Коли тобі 50, є ризик почати сприймати себе як людину літнього віку, якій вже немає чого прагнути, — пояснює Юлія. — У мене двоє дорослих дітей, стільки ж онуків. Вихованням одного з них я займалась. День за днем минав рутинно. Я зрозуміла, що засіла вдома і “скисла”. Добре, що подруга сюди запросила. Тут я ожила!”
“БАЛЕТ ПОЛІПШУЄ РОБОТУ МОЗКУ”
Викладачка балетної школи вмикає музику. Учениці вивчають танець. Виконавши деякі елементи, Ірина й Наталія відходять убік — у наступній частині танцю вони не беруть участі, тож перепочиватимуть.
45-річна Наталія — мати трьох дітей. Жінка каже, що ще в дитинстві мріяла про балет, але тоді її “забракували” — мовляв, не підходить для цього мистецтва. Та два з половиною роки тому Наталія вирішила, що час здійснити дитячу мрію.
“Спершу відвідувала балетну школу двічі на тиждень, — каже вона. — Але балет затягує, і згодом стала приходити на заняття вдвічі частіше. А крім того, я виявила в собі кравецький талант — шию костюми для виступів”.
55-річна Ірина розповідає, що потяг до танцю відкрила в собі три роки тому.
“На цих заняттях я зрозуміла, що й у такому віці можна навчатись нового, — каже жінка. — Зрештою, балет дуже корисний для здоров’я спини та загалом для зміцнення м’язів”.
Після півторагодинного заняття у балерин — перерва. Під час неї питаю у викладачки про її учениць. “Деякі жінки приходять сюди, шукаючи розради, коли відчувають, що в житті все валиться, — розповідає Ганна Валеріївна. — Дехто відвідує заняття задля здоров’я — танець позитивно впливає на стан серця, легень, спини, поліпшує роботу мозку та координацію рухів”.
За словами викладачки, на початку більшість учениць вважає, що балет — це щось таке, що неможливо осягти. “Мовляв, як це: руку — в один бік, ногу — в інший, ще й тримати під контролем м’язи стегон, живота, спини? — сміється вона. — Але згодом їм усе вдається! І балет стає любов’ю на все життя”.
ПРОКАТНИЦЯ ТРУБ — У БАЛЕТНІЙ ПАЧЦІ
У перевдягальні знайомлюсь з 53-річною Оленою, яка прийшла до цієї школи у 50. На її думку, балет додає в життя нотки елітності й аристократизму, чим прикрашає будні. “А ще — здоров’я. У мене були проблеми із судинами й спиною, часто турбував біль голови, — розповідає вона. — Тепер же все минулося”.
А 59-річна Валентина почала займатись балетом у жовтні минулого року. Зважилась, щоб виправити поставу. “Через шийний остеохондроз у мене часто були запаморочення, лікарі казали змиритися з цим, — ділиться жінка. — Але завдяки балету спина вирівнялась, я навчилась контролювати поставу й тримати прес. І запаморочення минулись”.
Пані Валентина додає — саме у балетній школі по-справжньому відчула себе жіночною. “До пенсії я виготовляла труби на заводі в Нікополі, — каже вона. — Хто б міг подумати, що прокатниця труб у 59 займатиметься балетом? (Сміється)”.
“ЦЕ БУЛА МРІЯ!”
Перерва у балетному класі завершилась. На черзі — заняття на пуантах. Учениці сідають на килимки й виконують вправи з еластичною гумовою стрічкою. “Ми тренуємо стопи, щоб стали сильними й можна було піднятись на пуанти, — пояснює Ганна Сапункова. — Готуватись до цього потрібно близько року”.
“Я страшенно хотіла встати на пуанти! Ми багато тренувались, і врешті за дев’ять місяців занять я зробила це”, — радіє 45-річна Наталія. Після вправ на килимку вона, як і інші учениці, надягає накладки на пальці стоп, поверх обмотує їх пластирем, щоб не натирало. Надягає пуанти й прямує до станка. “Витягнули ніжку, поставили в першу позицію. Раз, два, три, чотири”, — керує викладачка. Учениці ретельно виконують вказівки. З усмішкою!
Упевнена — вона не сходить з їхніх облич і коли повертаються з тренувань додому.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію успіху 34-річного оленяра Дмитра Русанова
