Отець Сергій служить у монастирі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Тернополі. У соцмережах, де священник публікує відеоблоги на різноманітні теми, він широко знаний під нікнеймом “Падре Серж”. Серед хобі священника — перегляд документального кіно, а також подорожі. У новій рубриці “Експресу” отець Сергій розмірковує над сімома важливими для християн темами.
СТОСУНКИ В РОДИНІ
— Сварки — це те, що з’їдає сім’ю зсередини. Чому так часто найрідніші люди вдаються до жорстких конфліктів, взаємообраз і як можуть змінити ситуацію?
— Проблема часто криється у тому, що сім’я ігнорує спільну молитву. Подружжя має разом припадати на коліна перед Богом, вдвох читати Біблію та обговорювати її, молитися одне за одного і разом благословляти своїх дітей. Це — одна із великих запорук родинного щастя. У сім’ї Господня благодать діє тільки тоді, коли люди відкриваються їй.
За постійними буденними клопотами пари часто забувають про духовний вимір у сім’ї — про спілкування, вміння підтримувати, розуміти одне одного, пробачати. Люди, які дбають про духовний вимір, щодня зміцнюють злагоду в стосунках. Адже сімейне щастя — це результат праці над собою, передусім — духовної. Немає чарівної палички, яка вирішить сімейні проблеми нараз.
— А що робити, якщо через чвари життя у подружжі вже стало нестерпним?
— Так, буває, що через сварки люди розходяться та живуть окремо. Втім (якщо звичайно не йдеться про насильство) неправильно отак усе кидати, не позмагавшись за щастя в сім’ї. Кожен християнин покликаний до боротьби і має духовну зброю для неї — молитву.
Також можна шукати підтримки в церкві. При багатьох з них існують родинні консультації, на яких можна дістати підтримку та почути пораду щодо того, куди подружжю рухатися далі.
ЗДОРОВ’Я
— Переїдання, малорухливий спосіб життя — супутники багатьох сучасних людей, зокрема християн. Але ж хіба дбати про тіло менш важливо, ніж дбати про душу?
— Справді, чимало людей вважає, що аж надто дбати про фізичне здоров’я немає потреби. Інша річ — душа. Так, після смерті наша душа відділяється від тіла, та у воскресінні, коли буде друге пришестя Ісуса Христа, ми постанемо саме в тілах. Тож наше фізичне здоров’я потребує шанування і піклування. До того ж, маючи добре здоров’я, ми можемо краще послужити Богові та своїм ближнім. Чимало священників та єпископів знаходять час для спорту. Вони — хороший приклад для всіх християн.
ЗАЛЕЖНОСТІ
— Одна з наріжних проблем українського суспільства — алкоголізм. Що робити з цим лихом?
— Найперша порада — слід змінювати звичку, коли спиртне завжди має бути під час застіль. Що кожну подію треба зустрічати як не з горілкою, то з вином. Треба навчитися відчувати радість і без спиртного, таким чином відібравши у нього чільні позиції в житті.
— Як допомогти тим, хто вже залежний?
— Розкажу вам про один приклад з життя. Мій знайомий був залежний від алкоголю і одного дня потрапив до лікарняної палати. Медики казали — шлях, яким він іде, приведе хіба що до труни. Та, на щастя, у чоловіка була віруюча дружина, яка дуже за нього молилася й перетворила шлях до його одужання на боротьбу всієї сім’ї. І він здолав залежність. Уже кілька років зовсім не вживає спиртного, займається спортом, обрав шлях навернення до Бога. Його воля, молитва дружини та єднання сім’ї довкола боротьби з проблемою допомогли йому одужати.
Я не раз зустрічався з людьми, які проходять реабілітацію від алкоголізму, і вони розповідають, що саме навернення до Господа допомагає їм змінювати їхнє життя.
— Ще однією актуальною залежністю сучасного суспільства є інтернет. Чому нам так важко від нього відмовитися?
— Тому що в інтернеті все видається набагато простішим. Там легше досягти того, чого не можемо у звичайному житті, — якщо ти не приймаєш себе таким, яким є, можеш намалювати себе таким, яким би хотів бачити себе. Якось я працював з молоддю в Тернополі, і ми готували сценку для виступу. Для нього треба було придумати кінець, утім ніяк не вдавалось, і врешті молоді люди стали діставати з кишень телефони й грати в якісь ігри.
Я спершу здивувався, але потім подумав, що так спрацювала психіка людей. Вони хочуть чогось досягти, але не можуть цього зробити і, щоб це компенсувати, починають грати в ігри, щоб там здобути маленьку перемогу.
Інтернет-залежність виникає, коли людина втікає від реального життя, від себе, від своїх ближніх.
— Що порадите людям, які залежні від гаджетів?
— Зрозумійте: хоч у соціальних мережах нам буває простіше спілкуватися, емоції там не завжди справжні. Тому вийдіть на вулицю і подивіться в очі тим, хто простує назустріч. Нині обмінятись поглядом з іншим — справжній виклик для багатьох.
КОРУПЦІЯ
— Хабарництво так пронизало українське суспільство, що іноді здається — немає змоги його уникнути. Та чи можна виправдати давання хабаря обставинами?
— Бувають ситуації, коли людина самостійно обирає шлях хабарництва, бо він видається простішим. Це гріх. Водночас є ситуації, коли людина просто змушена до хабарництва. Наприклад, коли їй чи її близьким загрожує смерть, а хабар — один із шляхів порятунку. На фоні цих обставин моральна відповідальність людини, яка дала хабар, у рази менша, ніж у тієї, яка з власної волі вирішує ходити легкими шляхами.
— Як можна подолати корупцію в Україні?
— Зцілення має бути комплексним: кожен з нас повинен чинити опір гріху та робити все, щоб його ставало менше. Адже гріх — це не те, що зранює лише когось одного. Він передається, множиться і запускає ефект доміно, проникаючи дедалі більше в різні сфери життя.
Зцілення має бути комплексним: кожен з нас повинен чинити опір гріху та робити все, щоб його ставало менше.
Мій знайомий лікар-терапевт розповідав, що до нього приходять люди і просять, щоб видав ковід-сертифікат про вакцинацію, якої вони не робили. Пропонують добрі гроші. Але він християнин, тому відмовляє їм. Таку силу сказати “ні” повинен у собі шукати кожен.
ЕКОЗВИЧКИ
— Ще один вид гріха, на який особливо гостро звертають увагу в сучасному світі, — екологічні проступки. Втім чимало вірян досі оздоблюють могили пластиком, а сміття викидають де заманеться. Як пояснити тим, хто не шанує природу, що так чинити — не по-християнськи?
— У 2015-му Папа Франциск видав енцикліку “Laudato si”, яка підкреслює важливість проблем екології та закликає до боротьби з ними. У центрі документа стоїть запитання: “Який світ ми прагнемо передати тим, хто прийде після нас, дітям, які тепер зростають?” Ось це запитання і варто ставити перед собою, чинячи зло природі.
Розкажу вам ще одну історію. Одного разу я мав дні духовної віднови неподалік Львова. Мешкав тоді в сім’ї, яка веде дуже екосвідоме життя та, зокрема, сортує сміття. Але в тому містечку немає місця, куди можна віднести матеріали на переробку. Тому сім’я збирає все і везе до Львова. Можна запитати: чи не набагато легше було б просто викинути сміття і не завдавати собі клопоту? Але легше не означає правильно. Так, як робить ця сім’я, — це приклад християнського усвідомленого життя та подяки Богові за те, що Він нам дав.
ЛІНОЩІ
— Лінощі — здається, один із найпоширеніших гріхів. Звідки вони беруться? I як їх прогнати?
— Одразу скажу, що не все, що зовні видається лінивством, насправді ним є. Буває так, що людина просто потребує відпочинку, але не дозволяє собі його, бо надто відповідальна і не хоче видатись лінивою. Через це виснажує себе так, що стає просто неспроможною на- далі продуктивно працювати.
Також причиною небажання встати з дивана і будь-що робити може бути депресивний розлад. Це — не про лінощі. Лінивство розвивається покроково — починається із маленького бажання байдикувати і не робити трішки більше, ніж потрібно. Наприклад, сьогодні ти пропускаєш частину молитви, завтра — вже не молишся зовсім, післязавтра перестаєш читати Біблію, а далі — не йдеш на літургію... І так крок за кроком впадаєш у духовну хворобу.
Лінивство небезпечне тим, що веде до байдужості, а вона є нічим іншим, як духовним згасанням. І в момент, коли потрібно буде приймати якісь мудрі життєві рішення, у людини просто не залишиться на це духовної сили.
ЗНЕВІРА
— А що ви думаєте про такий стан, як зневіра?
— Зневіра може мати різні корені. Наприклад, людина, яка має багато образ через зруйновані обіцянки найближчих підтримувати її, з часом вирішує — я буду самостійно все робити, бо сам себе не підведу і не залишу у важку хвилину. Це веде до самотності. Така людина важко довіряє навіть Богові, їй потрібно пройти шлях зцілення, щоб зрозуміти істину: так, людські стосунки її зранили, але це не стосується Бога, якому можна довіряти завжди.
А часом зневіра виникає через те, що людина побачила священника або когось із віруючих у момент, коли ті чинили гріх. Наприклад, отець розгнівався, і ти думаєш: ну бачиш, священник гнівається, значить, і Бог гнівливий. А може, Його і взагалі немає, раз навіть отці не ведуть святого способу життя? Тут важливим є питання духовної зрілості — вона показує тобі справжнього Бога, незважаючи на те, що чинять інші навколо тебе.
Щоб краще зрозуміти корені їхньої зневіри, я пропоную людям, котрі переживають критичні моменти, знайти духовну людину, якій можна довіряти, і поговорити з нею відверто про ситуацію, що виникла. Бо нерідко буває, що криза у вірі веде нас до духовного вдосконалення, але треба її осмислити і побороти.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про 88-річного львів'янина, який сім десятиліть підіймається на вершини в різних країнах світу
