Людмила Чайнюк із Гайсина вже три роки виготовляє традиційні українські короваї для захисників. Робить це за сімейними рецептами і вкладає у випічку душу.
“Любов до випікання в мене з дитинства, не раз спостерігала, як це роблять бабуся й мама. Коли мала десять років, спекла на 8 Березня неньці торт. Він не дуже вдався, але мама казала, що це найсмачніший торт, який вона куштувала, бо його спекла я. Це мотивувало не опускати рук, — розповідає 63-річна Людмила Чайнюк. — Отак і навчилась робити пироги й торти. Коли закінчила педагогічний інститут, переїхала в село Носівці на Вінниччині, де викладала у школі біологію та географію. Від місцевих дізналася про традицію випікання короваїв на весілля. Перейняла їхні знання й секрети і, коли була можливість, пекла короваї рідним, друзям, односельцям. Пам’ятаю, що перший спекла похресниці. А одного разу в мене замовили виріб вагою 19 кілограмів, він мав чотири яруси. Добряче понервувалася, проте все вдалося. На пенсії стала приділяти випічці більше часу”.
Пані Людмила каже, що весь час вдосконалювала майстерність — на кулінарних курсах та майстер-класах, дослухалася до порад інших господинь. Нині має свій фірмовий рецепт короваю.
“Продукти беру тільки якісні. Це борошно, молоко, дріжджі, олія, маргарин, масло жирністю 82%, цукор, мед, жовтки, сіль, кориця, ваніль, домашній коньяк, мінеральна вода. Все, крім молока, має бути кімнатної температури, тоді тісто гарно підходить, — ділиться секретами майстриня. — Роблю опару і вводжу інші складники. Коли тісто готове, ділю на три частини — “підошву”, булочки та середину. За традицією коровай має бути круглий, це символ сонця, світла, тепла. Коли сформувала виріб, накриваю його вологим рушником і ставлю в холодну духовку, щоб підходив 3 — 4 години. А тоді печу. Прикрашаю маками, калиною, листочками, колосками з цукрової мастики, роблю ще їстівне мереживо навколо. У кожній прикрасі є свій символізм. Мак — це діти, щаслива й багата родина. Калина уособлює дівочу красу, любов, сімейне коріння та продовження роду, а польові квіти — молодість, радість, життєву силу. На один коровай в мене йде два дні.
Після повномасштабного вторгнення готувала різну випічку захисникам. Згодом вирішила пекти для них і короваї. Вже передала їх на фронт понад 80. Оздоблюю короваї польовими квітами, дубовим листям, рушничком із білої мастики та їстівної вафельної картинки. Щоб було не лише смачно, а й красиво. Продукти купую за власний кошт. І дуже тішуся, коли воїни хвалять мою випічку. Це, мабуть, найменше, що можу зробити для тих, хто нині захищає мою рідну країну”.
