На шведському телеканалі SVT стартував показ документального фільму “Перші шведи”. В одній із серій ведучий програми, археолог Джонатан Ліндстрем вирішив зробити генетичний аналіз своєї ДНК. Виявилося, що його генетичний набір значною мірою дублює геном людини, яка жила на території Швеції чотири з половиною тисячі років тому. Дослідники кажуть: більша частина цієї генетичної спадщини походить з України.
Археогенетик Маттіас Якобссон, який працює над кадруванням генетичного матеріалу ранніх людей, розповідає про переселенців з території сучасної України, котрі перебралися на Скандинавський півострів 4,5 тисячі років тому, як про велику міграційну хвилю, що наклала свій відбиток на більшість північних європейців.
За його словами, близько 5000 років тому люди зі степів (зокрема, йдеться про територію сучасної України) стали вливатися у Західну Європу. Вони пересувалися, використовуючи коней і підводи.
Частина рухалася на Захід, селячись на території сучасних Польщі, Чехії, Німеччини, Нідерландів. Решта — через територію Білорусі та Росії — дійшла до Фінляндії, а пізніше — і самої Швеції.
“Це були молоді люди, готові ризикувати. Ми вважаємо, що вони могли об’єднуватися між собою, створюючи військові групи, — каже в документальному фільмі Крістіан Крістіансен, професор археології з Гетеборзького університету. — Була в них і ефективніша зброя — чума. Це переселення можна порівняти з колонізацією Америки, коли завезені смертельні хвороби знищили частину корінного населення”.
Переселенці принесли нові традиції, навчили скандинавів варити пиво й пити молоко. Саме завдяки ямникам, які переселилися на північ Європи з наших степів, північні європейці мають ген толерантності до лактози.
Сьогодні, крім шведів, гени ямників науковці виділяють у британців, німців, норвежців, ісландців, фінів, французів, естонців та інших представників Центральної, Північної та Західної Європи.
Яку зовнішність мали представники ямної культури? Національний інститут здоров’я США описує представників цієї культури, як доволі високих людей зі світлою шкірою, темним волоссям і переважно темними очима.
Що ще відомо про тих, хто був серед пращурів усієї Європи?
“Ямна культура виникла на території між Дніпром та Доном, фактично займала територію Лівобережної України”, — каже "Експресу" історик Олександр Палій.
“Представники ямної культури заселяли територію від Уралу до Тиси, деякі пам’ятки знаходять у Європі та Азії, зокрема в Австрії та Казахстані”, — додає Світлана Іванова, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту археології НАНУ.
— Що це за культура і що для неї характерно?
О. Палій:
— Виникла ямна культура на периферії трипільської. Ямники займались землеробством, розводили худобу — волів, овець, кіз... Є дані, що саме представники ямної культури першими приручили коня. Вони вели кочовий спосіб життя.
Назва культури походить від способу поховання. Хоронили померлих у ямах, куди клали тіло скрученим, посипаючи вохрою. Поховальні ями могли перекладати кам’яними плитами, а зверху насипали кургани. Характерними є і кам’яні баби на вершечках цих насипів.
С. Іванова:
— У ямників була своя суспільна ієрархія, ймовірно, були жерці та правителі. А от касти воїнів не було, адже зброї у похованнях дуже мало. Ту, що була, вони, вочевидь, використовували для захисту худоби.
Влада в ямників могла передаватися у спадок. Відоме поховання дитини з возом — воно свідчить про те, що діти могли успадковувати високий соціальний статус батьків, адже віз був ознакою розкоші. У похованнях жерців і правителів знаходили також знаряддя праці й прикраси, зокрема срібні.
— Якою була тривалість життя цих людей?
— Серед ямників були довгожителі — вони помирали у віці аж 60 — 70 років, але таких було мало. Більшість жінок відходили у засвіти у віці від 18 до 25 років — вочевидь, внаслідок важких пологів та загальної антисанітарії. Щодо чоловіків, то основна їх частка вмирала у віці 25 — 35 років. На останках чоловіків у похованнях часто знаходять сліди від стріл. Можливо, ямники воювали за стада або землю для випасу.
До речі, у похованнях знаходили смоли різних дерев, що вказує на те, що в ямників була своя медицина, хай і примітивна. Тобто розвиток суспільства був досить високим.
— Чому вони переселилися з території України?
О. Палій:
— Коли зросла кількість ямників, їм потрібно було освоювати нові землі. Це й стало причиною переселення.
— На той час на території Швеції вже мешкали люди?
— Так. У середині III тисячоліття до нашої ери там жили місцеві племена, проте вони були малими. Даних про те, що ямники винищували місцевих, немає, тож найбільш ймовірно, що вони просто асимілювали ці племена, адже мали значно вищий рівень організації життя.
— Що принесли зі собою ямники?
— Приручених коней, вози та зброю. Ямники користувались колесом — щоправда, без спиць. Тому вони могли перевозити свої речі на далекі відстані. Мали в ужитку зброю — це було знаряддя, що нагадує булаву.
Безумовно, важливо й те, що сучасні шведи п’ють молоко, адже в їхньому організмі вже давно виробився потрібний фермент — цим також завдячують ямникам.
Тож можна сміливо сказати, що саме племена вихідців з України стали пращурами всієї Європи.
Радимо до вашої уваги текст про вісім кратерів від метеоритів, які знайшли та дослідили на території України.
