Петро Болбочан був командиром Другого запорозького полку, потім — дивізії, а згодом кримської групи і врешті Запорозького корпусу.
"Він був людиною вояцьких чеснот і йшов у бій в першій лінії зі своїми козаками. Це викликало величезну пошану рядових вояків, адже командир не ховався по штабах, а йшов разом з ними під кулі, — розповідає Роман Коваль, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття. — Одне з найвизначніших військових досягнень Болбочана — визволення Криму. Він майже без втрат захопив Чонгарські укріплення. Вони були бетонні, із важкими гарматами, знятими з кораблів Чорноморського флоту, кулеметними гніздами, а залізничний міст був замінований. Німці, які тоді були союзниками, намагалися навіть відмовити Болбочана від цієї затії. Мовляв, треба почекати, коли підтягнуться важка артилерія та бронепотяги. Утім підрозділи українського полковника змогли захопити укріплення без них.
— Як українцям вдалося захопити Крим?
— Коли українські війська вирушили на Крим, Болбочан застосував військову хитрість. Він телеграфував у штаб більшовиків у Сімферополі, повідомивши, що до Чонгара підходять розбиті підрозділи Червоної армії, які відступають. Ті в дезінформацію повірили. Тож коли козаки Болбочана на дрезинах уночі заїхали на міст, вогонь по них не відкривали. Таким чином залізнична переправа та укріплення були захоплені 22 квітня 1918 року, а вже 24 квітня війська під командуванням Болбочана ввійшли в Сімферополь, де їх вітало місцеве населення, яке раділо звільненню від терору, що його влаштували більшовики.
Утім закріпити успіх завадила політика. За умовами Берестейського миру, Крим не відійшов Українській Державі. Тож війська під командуванням німецького генерала фон Коша почали оточувати угруповання та вимагати, щоб українці покинули півострів без зброї. Але Кримська група вийшла звідти як бойова частина — з озброєнням.
— Як склалася доля полководця?
— Через велику популярність у війську політичне керівництво УНР стало звинувачувати його в бонапартизмі та спробі захопити владу. За наказом Симона Петлюри полковника незаконно заарештували 22 січня 1919 року. Болбочан не міг добитися зустрічі з Головним отаманом, тож звернувся із відкритим листом до нього. У ньому він зазначив: “Ви мене арештували за мої побіди?” 28 червня 1919 року Петра Болбочана розстріляли.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як сміливий козак Марко виявився козачкою Марією
