“Мені не треба грошей... Мені потрібен мій син... А біологічний батько, який зрікся дитини, тепер хоче мільйонів”, — каже зі сльозами на очах 47-річна Анна Беспалова, яка втратила на війні сина. Жінка приголомшена тим, що колишній раптом “згадав”, що є батьком Олега, і вважає, що має право на виплати.
“СИН ЙОГО НЕ ЦІКАВИТЬ!”
“Чоловік покинув мене з малою дитиною на руках — синові не було ще року, — згадує пані Анна зі села Звенигород, що на Львівщині. — Пішов і більше у нашому житті не з’являвся. Мені на той час не минуло й вісімнадцяти. Було дуже важко. Я не працювала. Ми не мали грошей на молоко, не мали за що одягтися. Допомагали сусіди, мої сестра і брат... Якось я наважилася зі сином поїхати до чоловіка в село на Вінниччину і попросити допомоги. Але Василь нас бачити не хотів. На той час у нього були вже інша дружина й дитина. Його сестра прогнала нас із подвір’я. Сказала: “Щоб я вас тут більше не бачила! Василя Олег не цікавить! І ніяких аліментів платити він не буде!”
Коли синові сповнилося три роки, Анна зустріла Сергія. “Я розумів, що Аня не спілкується з колишнім, і ми почали жити разом — стали сім’єю, — долучається до розмови 51-річний Сергій Акіншин. — На той час я був військовим, і нам доводилося часто переїжджати з місця на місце. Та здебільшого наше життя було пов’язане зі Львовом. З першим чоловіком Ані, який жив на Вінниччині, ми ніколи не перетиналися. Олег був мені як рідний син. Він і називав мене татом”.
Хлопець не знав про існування біологічного батька. Однак вітчим вважав, що колись синові варто буде розповісти усе, як є. “Кажу Ані: “Коли Олег виросте, він може випадково дізнатися про те, що я не його справжній батько, — наприклад, Василь захоче з ним побачитися, приїде. Для сина це буде шоком. Краще його підготувати до такого сценарію заздалегідь. Коли Олегові було десять років, ми розповіли йому правду. Син трохи засмутився, — чоловік ледь стримує сльози, — але біологічний батько у його житті так і не з’являвся”.
Після початку повномасштабного вторгнення вітчим пішов служити. 27-річний Олег долучився до лав Збройних сил у 2023-му. “Якось ми розговорилися зі сином, — згадує Сергій. — Він каже: “Дивись, тату, триває війна. Статися може все що завгодно. Може, мені все-таки варто розшукати батька”. Ми не заперечували”. Написали електронного листа на адресу територіальної громади, де живе Василь, пояснили, що розшукуємо його”.
“Я собі уявляла, що батько, з яким захотів познайомитися син, сяде у потяг і приїде до нього, але ні, — ділиться Анна. — Олег спілкувався з ним лише телефоном. Після поранення на фронті сина відпустили додому, до Львова. Я зателефонувала Василеві, просила, щоб приїхав побачитися з ним. Але той відповів, що Олег — не мала дитина і що не поїде його бавити”.
Згодом син надумав сам поїхати до батька в гості — вирушив на Вінниччину разом з побратимом. “Сім’я Василева прийняла хлопців, але батьківського тепла Олег не відчув, — наголошує мати. — Ба більше, за столом колишній чоловік постійно звертався до сина від другого шлюбу — “синку”, а про Олега висловився “той”. Олега це дуже обурило...”
Біологічний батько став виявляти активність лише тоді, коли син загинув. Приїхав з дружиною на упізнання, потім — на похорон. Тепер він претендує на свою частку з 15 мільйонів. “Ми звернулися до суду з вимогою призупинити виплату компенсації, — каже Анна. — Зрозумійте мене правильно, я суджуся не за гроші. Мені ці гроші не потрібні. Мені потрібна моя дитина, але, на жаль, ніхто її не поверне... Я не хочу, щоб виплати отримав той, хто покинув дитину маленькою, коли ми дуже бідували”.
Пан Сергій зазначає, що свого часу Анна не позбавила Василя батьківських прав, він сам себе їх позбавив — не цікавився дитиною і не втручався у життя сім’ї. А тепер мають клопіт. Змушені доводити в суді, що самі ростили сина. “Василь каже, що допомагав виховувати сина, — зауважує пан Сергій. — Це брехня. Я, для прикладу, маю фотографії — як учив Олега плавати, як ми разом читаємо книжки. Він таких фото не має. Та й копійки за все життя синові не дав”.
АЛІМЕНТІВ НЕ ПЛАТИЛИ, А НА ДОПОМОГУ ПРЕТЕНДУЮТЬ
На жаль, випадків, коли батьки, які не брали участі у вихованні рідної дитини, а тепер претендують на компенсацію за загибель сина, не бракує. Це підтверджує судова практика. У квітні 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення про усунення батька від права на отримання одноразової допомоги. З позовом звернулася мати загиблого військовослужбовця. Після того, як біологічний батько подав заяву на отримання компенсації. Позивачка довела у суді, що чоловік систематично не сплачував аліментів і був засуджений за злісне ухилення від сплати аліментів.
Ось ще один випадок. Після загибелі військовослужбовця Міноборони призначило одноразову допомогу його матері, дружині та батькові — у рівних частках. Батько не проживав із сім’єю з 1981 року, не виховував сина та не платив аліментів. У 1995 році його засудили за злісне ухилення від сплати допомоги. Мати звернулася до суду, щоб позбавити колишнього чоловіка права на виплату. Хмельницький апеляційний суд визнав, що батько не має права на одноразову допомогу через те, що не утримував сина.
Однак не всі справи закінчуються на користь батьків, які виховували сина чи доньку і втратили їх на війні. Як повідомляє Рівненський апеляційний суд, мати загиблого військового намагалася усунути колишнього чоловіка від права на виплату. Вона стверджувала, що батько не брав участі у вихованні сина. Однак суд відмовив у позові. Причина: мати не надала належних доказів заборгованості з аліментів або притягнення батька до юридичної відповідальності за їх несплату. Крім того, чоловік не був позбавлений батьківських прав. Суд наголосив: самого факту того, що батько не виховував дитину, недостатньо.
ДОКАЗІВ, ЩО БАТЬКО НЕ ВИХОВУВАВ СИНА, — МАЛО
— Хто з родичів може претендувати на грошову допомогу після смерті військовослужбовця?
— Перелік тих, хто має право на одноразову грошову допомогу, визначено у статті 161 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, — пояснює юристка та керівниця ветеранського напряму ГО “Юридична сотня” Ольга Термено. — Сума розподіляється рівними частками між усіма членами сім’ї загиблого, які мають право на виплату. Виплачують кошти поетапно: 1/5 суми одразу після призначення, а решту — рівними частинами щомісяця.
Коли є особисте розпорядження військовослужбовця, право на отримання виплат мають особи, на користь яких воно складене. Якщо в загиблого чи померлого особистого розпорядження немає, то право на компенсацію мають його діти; вдова (чи вдівець); батьки, якщо вони не були позбавлені стосовно нього батьківських прав; внуки, якщо на момент загибелі (чи смерті) їхні батьки загинули (чи померли); жінка (або чоловік), з якою (чи з яким) проживали однією сім’єю, але не перебували в шлюбі між собою або в будь-якому іншому, якщо цей факт встановлено рішенням суду.
— Якщо особистого розпорядження немає, допомога ділиться між усіма належними отримувачами порівну, — додає військовий адвокат Назар Олексюк. — Наприклад, якщо залишилися дружина, мати, батько й одна дитина, кожному належатиме по одній четвертій загальної суми. Коли хтось відмовиться від допомоги або не реалізує право протягом установленого трирічного строку, його частка розподіляється між іншими отримувачами рівними частинами.
Саме на цьому етапі часто виникає найболючіше для родини питання: чи справедливо, що батько, який роками не спілкувався із сином, не виховував і не утримував його, після загибелі сина одержує таку саму частку, як мати, дружина або дитина? Від березня 2024 року закон дає механізм, який за певних умов дозволяє усунути такого батька від виплати. Але самого морального осуду недостатньо.
— То як можна позбавити виплати батька, який не виховував сина, що загинув на війні?
● Н. Олексюк:
— У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено, а вже призначену виплату припинено або призупинено, якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання загиблого за його життя. Ключові слова тут — “ухилення від утримання”. Закон не ставить знак рівності між цим поняттям і неучастю у вихованні. Не телефонувати, не приходити на дні народження, не підтримувати емоційного зв’язку — безумовно, важливі речі для оцінки сімейних стосунків. Але самі собою вони ще не доводять свідомого невиконання матеріального обов’язку батька. Простими словами, суд має побачити не лише те, що батька фактично не було в житті дитини, а й те, що він був зобов’язаний та мав можливість допомагати, проте свідомо цього не робив.
— Як часто суди усувають недобросовісного батька від виплати?
● О. Термено:
— Підставу для відмови у виплаті через ухилення від утримання запроваджено законом №3515-IX, тож практика формується лише з 2024 року й поки що непоширена. У судових рішеннях простежується закономірність: суди задовольняють такі позови, коли ухилення підтверджене документами (рішенням про стягнення аліментів і заборгованістю за ними, вироком або постановою про притягнення до відповідальності). Коли є лише власні пояснення та показання свідків, суди здебільшого відмовляють.
● Н. Олексюк:
— Офіційної статистики за цією вузькою категорією справ судова система не публікує. У відкритих джерелах вдалося ідентифікувати 13 судових проваджень, безпосередньо пов’язаних зі спробами встановити ухилення одного з батьків від утримання загиблого військовослужбовця та усунути його від отримання грошової допомоги. У 10 провадженнях були рішення по суті, ще три тривали.
На рівні першої інстанції позивачі отримали позитивний результат у п’яти з десяти справ — тобто у 50%. Але ця цифра вводить в оману, якщо не простежити подальшу долю рішень. Частину з них скасувала апеляція, ще у частині випадків оскарження позитивного результату триває. Стійкий успіх зберігся приблизно у 22 — 25% завершених спорів. Інакше кажучи, успішна приблизно одна справа з чотирьох, а не кожна друга. Лише в одній із дев’яти розглянутих по суті унікальних справ позитивний результат підтвердив апеляційний суд. Ці дані потрібно читати обережно. Це не офіційна статистика Єдиного державного реєстру судових рішень і не прогноз результату конкретної справи. Проте вона добре показує загальну тенденцію.
