Сотні шахтарів із шести копалень Державного підприємства “Львіввугілля” днями зібралися на протест біля обласної адміністрації з вимогою виплатити їм заборговану за чотири місяці зарплату.
“Ми вже закладаємо речі в ломбард, щоб мати хоч якісь гроші на їжу. Мій чоловік важко працює в
шахті, то чому його діти мають сидіти голодні?” — обурюється дружина гірника, якому боргують зарплату.
Гірники скаржаться: вони втомилися від постійних боргів. Від квітня до липня шахтарям виплачували всього по 20 — 30 відсотків загальної суми зарплати, каже 31-річна Тетяна Гнатів, дружина шахтаря, який вже дев’ять років працює на шахті “Відродження”.
“Мій чоловік мав би отримувати 15 тисяч гривень на місяць, натомість виплачують по 2 — 3 тисячі, а про решту забувають. Чоловік каже, це не робота, а панщина. Працюєш, працюєш, а у підсумку — не маєш за що жити”, — каже жінка.
Пані Тетяна працює медсестрою в школі та отримує 4700 гривень зарплати. Цього катастрофічно не вистачає для життя родини, каже жінка. “Доводиться просити допомоги у батьків. Пенсія у них невелика, але стараються позичити хоча б тисячу-дві, — сумно ділиться жінка. — Ми з чоловіком виховуємо двох
дітей шкільного віку. Дочка цього року йде в перший клас, потрібно зібрати її до школи — купити канцелярію, портфель, форму. Син вчиться у 6 класі, до 1 вересня теж будуть великі витрати. А я просто не уявляю, де взяти на все гроші”.
Така ситуація склалася у багатьох сім’ях шахтарів. Вони змушені рахувати копійки та влазити у борги, доки в бюджеті знайдуться гроші на виплату їм заробленого. “У дитини день народження, а у мене в кишені — 40 гривень, — обурюється Тетяна Гнатів. — Багато сімей гірників мають кредити в банку, інші постійно позичають у родичів та знайомих. У чоловіка на шахті є онкохворий колега, якому терміново потрібні кошти на лікування. Але навіть йому грошей не виплачують”.
У чоловіка на шахті є онкохворий колега, якому терміново потрібні кошти на лікування. Але навіть йому грошей не виплачують.
Працівник Великомостівської шахти із десятилітнім стажем 35-річний Олександр каже: шахтарі мовчали про цю несправедливість місяцями, бо боялися втратити роботу, але терплячість також має межі. “Начальство, місцеві депутати — всі обіцяють нам, що скоро отримаємо свої чесно зароблені гроші, а натомість ми знову і знову змушені рахувати копійки, — обурюється чоловік. — Я важко працюю щодня. То чому ж маю думати, на які гроші прогодувати сім’ю?”
В Олександра із дружиною Оленою — троє дітей. Кажуть, ситуація стала критичною, родина виживає на дрібних позиках. “Просимо у знайомих, друзів по кількасот гривень. Наприкінці місяця приходять оті 20 відсотків зарплати, ми роздаємо борги, далі знову позичаємо. За комуналку не платили вже два місяці — нема звідки. Мені треба доробити ще п’ять років до пенсії, але я не знаю, чи витримаю в таких умовах”, — каже чоловік.
За підрахунками Міністерства енергетики, до кінця року дефіцит коштів на виплати зарплат шахтарям державних шахт становитиме майже 3 мільярди гривень. Загальна заборгованість державних вугледобувних підприємств із виплати зарплат за 2015 — 2020 роки та 6 місяців 2021 року становить 1 мільярд та 300 мільйонів гривень. І ця сума зростає.
Михайло Волинець, голова Конфедерації вільних профспілок України, Незалежної профспілки гірників України, каже, що до такої ситуації не дійшло б, якби не корупція в енергетичному комплексі. “Вугілля купувалося із Росії за завищеними цінами за передоплатою, а тепер не вистачає коштів на виплату зарплат українським гірникам. Нині вугілля знову реалізується за заниженими цінами, тому й постає проблема браку коштів у бюджеті на виплату зарплат гірникам”, — підсумовує він.
За словами Михайла Волинця, протестувальники на День Незалежності поїдуть до Києва, щоб заявити про свої проблеми, якщо до того часу ситуація не зміниться.
“Люди вже не живуть, а виживають. Проблему потрібно вирішувати негайно”, — додає голова Незалежної профспілки.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як “Слуги” співають дифірамби Китаю
