Це один із найцікавіших фольклорних ансамблів на нашій сцені. Вони часто беруть участь у різних проектах та колабораціях. З останніх — зйомки у кліпі “Купалочка” гурту “ВВ”, до якого була запрошена й легендарна Ніна Матвієнко...
— Вам уже доводилось співпрацювати з Олегом Скрипкою?
— Так, ми давно й активно працюємо разом, — розповідає “Експресу” Сусанна Карпенко, керівниця ансамблю автентичної української музики. — Олег Скрипка був продюсером нашого дебютного альбому, який записував у себе вдома. Взагалі ж ми багато гастролювали не тільки з “ВВ”, але й з його другим колективом, що називається “Легранд оркестр”...
Знаєте, Олег Скрипка — людина, яка дуже серйозно ставиться до роботи. Особливо — до якості запису. Тому це завжди була досить ретельна й копітка праця. (Можу так стверджувати, бо ми брали участь у записі його альбомів “Файно” та “Відрада”).
Якщо на “живих” концертах ще можливі нюанси, то в студії все має бути якнайкраще.
Знаєте, Олег Скрипка — людина, яка дуже серйозно ставиться до роботи.
— А яка в роботі Ніна Матвієнко?
— Вона також перфекціоністка. Ніна Митрофанівна дуже вимоглива: щодо чистоти звучання, ансамблювання, відрепетируваності творів. Як і Олег Скрипка, вона надзвичайно серйозно ставиться до роботи.
Нам це йде лише на користь, адже співпраця з такою співачкою — теж великий досвід і певне професійне зростання. До речі, свого часу ми брали участь у ювілейних концертах Матвієнко. Було дуже приємно, що ініціатива йшла від неї. Тоді ми залишились задоволені нашою співпрацею. А не так давно на одному з телеканалів записали разом декілька пісень. У такому акапельному варіанті... Одне слово, “Купалочка” не перша наша колаборація.
— Кажуть, цю пісню ви колись занотували під час фольклорних експедицій, які проводили на байдарках. Цього літа, мабуть, традиційний сплав довелося відмінити?
— Так, через пандемію. Ми влаштовували подібні акції з 1999 року. Сплавлялися нашими річками (від Десни та Ворскли до Сіверського Дінця), заходили у села й записували фольклор. З одного боку, це була щоденна робота, а з іншого — відпочинок на природі. (Усміхається). Такі подорожі раніше могли тривати місяць, і ми привозили звідти багато цікавого матеріалу.
Нині накопичився великий архів, який поступово почнемо викладати у вільний доступ. Нам треба ще трошки часу, щоб до кінця його впорядкувати, тобто довести до ладу. Майже всі записи оцифровані, залишилось лише їх систематизувати, щоб було зручно користуватись в інтернеті. До речі, цей проект — “Поліфонія” — виграв європейський грант.
— “Божичі” виступають на сцені в дуже красивих народних костюмах. Якщо не секрет — це дороге задоволення?
— Так. Щоб пошити костюм, який відтворює автентичні строї, треба викласти не менш як тисячу доларів. А якщо порахувати справжні коралі, то ще дорожче. Як бачите, це справді недешево. (Усміхається). Зате, коли ти вдягаєш таку річ, то почуваєшся надзвичайно комфортно. Ніби в одязі якогось відомого сучасного бренда. До слова, перед виходом на сцену доводиться трохи поморочитись, щоб усе правильно вдягнути. Та ми вже, як ті солдати, навчилися робити це швидко. (Сміється).
— Сьогодні у колективі — десятеро людей. Як вам вдається знаходити спільну мову і не пересваритися?
— Для нас дуже важливе вибудовування здорових творчих стосунків між людьми. Адже якщо вони добре налаштовані одне до одного, то й пісня тоді звучить краще. І навпаки. (Усміхається). Це не тільки наш досвід, винесений із роботи в інших колективах, але й спостереження за тими ж сільськими виконавцями, з якими зустрічались під час експедицій.
Так, ми іноді сперечаємося на репетиціях. Але в нас це не переходить на особисті образи... Навіть якщо якась пісня не складається, ми її відкладаємо та беремось за іншу. Потім же повертаємось та все завершуємо. Інколи репетиції бувають дуже виснажливі (над якимось акордом можемо працювати годинами!), тож усі стомлюються, але терплять. (Сміється).
— Цікаво, де ви гастролювали за кордоном?
— У Франції, Австрії, Угорщині, Польщі, Литві та інших балтійських країнах. Та найбільше ми виступаємо все ж в Україні. Як із сольними концертами, так і збірними. Нині ж через пандемію тривалий час навіть не проводили репетицій... Сподіваюсь, восени ситуація дозволить повернутись на сцену. Ми дуже сумуємо за глядачами.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Валерієм Харчишиним
