Дітвора полюбила його за книжку “Чудове Чудовисько”, що вийшла свого часу в “А-ба-ба-га-ла-ма-зі” й перевидавалася уже шістнадцять разів. Загалом же на рахунку 43-річного Сашка Дерманського — понад 25 книжок. Тішить він своїх читачів і новинками...
— Щойно вийшла книжка гумористичної поезії “Лімерики”, а також “Чудернацькі вірші”, — ділиться з “Експресом” популярний автор. — Мають з’явитися на світ ще дві нові книжечки: “Обиральний день” — про часи Київської Русі та “Нічийний хруль” — про первісних людей. Ось-ось піде в друк і нова прозова книжка. А паралельно я пишу повість та збірку казок.
— Читав, що ви любите працювати під музику. I що вас інспірує, якщо не секрет: класика, поп, рок?
— Люблю справжню музику. Жанри можуть бути різні. Рідше — класика, частіше — рок. Може бути й поп-музика, але якісна, переважно електронна. Список виконавців не даю, бо він буде довгим.
— Цікаво, який із ваших творів народжувався найдовше і навпаки — найшвидше? Скажімо “Чудове Чудовисько” належить до перших чи до других?
— Трилогія про Чудове Чудовисько якраз із тих творів, що писалися важкувато. Особливо друга й третя книжки. Вони мають доволі розлогі сюжети, чимало героїв, тож не дуже просто було вибудувати чітку структуру оповіді, вчасно й доречно порозв’язувати всі зав’язані вузлики, написати так, щоб дітям хотілося читати далі й далі. Але, мені здається, я впорався...
Трилогія про Чудове Чудовисько якраз із тих творів, що писалися важкувато.
— До речі, чи легко було потрапити у поле зору Iвана Малковича? I як зав’язалась ваша співпраця? Наскільки він прискіпливий у роботі?
— У “поле зору” потрапити було зовсім не складно. Я просто прийшов у видавництво й показав свій текст. А от припасти до душі — це вже складніше. З першого разу мені не вдалося... Сьогодні маю шість книжок, опублікованих найкращим видавництвом літератури для дітей в Україні. Сподіваюся, буде більше.
Малкович створив видавництво-бренд. Чи не найголовнішою рисою “абабівських” книжок є якість. Це стосується і текстів, і оформлення. Тому Іван Антонович справді вимогливий. Він дуже ретельно підбирає рукописи для друку... Тож іноді мені як автору доводиться дещо коригувати у своїх творах. Але воно того варте!
— Ви були сценаристом фільму-фентезі “Сторожова застава”. Які особливості цієї роботи? Iншими словами — які виникали складнощі?
— Знаєте, писати книжку й писати сценарій — це різні речі. Перше дається мені легше. Там я розкошую у мові... Натомість у кіносценарії вона відходить на задній план. Фільм не читають, його дивляться. Отже, сценарист може й не бути неперевершеним майстром слова, головне — вибудувати драматургічно чітку структуру історії, наситити її дією.
На екрані не вийде щось розжувати глядачеві, вдатися до ліричних відступів тощо. Глядач “прочитує” героїв за їхньою дією і постійно потребує динаміки, напруги, саспенсу. Тож тут й інструментарій інший. Звісно, на момент початку роботи над “Сторожовою заставою” я й близько ним не володів. Довелося багато вчитися. Читав відповідну літературу, щось таки опанував. Багато чого й досі не вмію.
— Дружина з розумінням ставиться до специфіки вашої роботи? I скільки років ви вже разом?
— Тетяна не лише розуміє, але й підтримує мене в тому, що я роблю. Звичайно, іноді її засмучують мої роз’їзди Україною, але вони не такі вже й часті. Разом ми 19 років. Колись поїхав із друзями в Крим на відпочинок, і там зустрів своє кохання... Маємо двох доньок: Владусі — 18, а Златусі — 9 років. До слова, тато я — демократичний. Не забороняю нічого, що можна не забороняти. Люблю своїх дівчаток!
— Кажуть, ви активно займаєтесь спортом?
— Не так активно, як варто було б і як хотілося б. Але намагаюся хоч трохи тримати себе в якійсь більш-менш формі. Ходжу на турніки, займаюсь у тренажерному залі. Якби це все відбувалося систематично, без доволі частих перерв, був би гарний результат. Але для 43-річного чоловіка 20 підтягувань на перекладині (два роки тому було 27), як на мене, — зовсім не поганий результат.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько
